не побачила Велике Кільце…
Я оповідав присутній тут вельможній Нерданель, як сидів біля ніг Майтімо в останню
годину його явного життя, і як він оповів мені, з чого почалися біди Нолдор. Без нього
я не зміг би визначити оцю точку, з якої події можуть піти по іншому… Я почав би з
Альквалонде, я спробував би зробити так, щоб ця братовбивча сутичка ніколи не
відбулася. Однак – це запізно, дуже запізно. Навіть, якби Феанаро наказав будувати
кораблі самотужки, або наказав всім вирушати в обхід, через Гелькараске, все одно
сталося б лихо – сутичка з Нолофінве та його Ельдар, страхітливі жертви Крижаного
Походу, в яких всі б звинуватили Перший Дім, братовбивча війна – поміж самими
Нолдор… Ні, початок бід Нолдор від того, що Великий Феанаро не зміг пожертвувати
творінням рук своїх, а отже своїми життям і душею задля порятунку Лауреліни та
Тельперіону.
Я оповів про це Келебрімбору, тоді… І онук Феанаро, найталановитіший в родині, взявся зробити неможливе – сотворити артефакт, здатний змусити час потекти назад.
Ми, Нолдор, звикли вкладати Силу в красиву оболонку… Келебрімбор творив персні, в яких мало бути втиснено силу Стихій… Нар’я – Сила Вогню, Ненья – Сила Води, Вілья – Сила Повітря… Мусив ще бути четвертий – Сила Арди.
Ясна річ, що Келебрімбору не одразу вдалося сотворити таке диво. Він виробив аж
шістнадцять кілець, аж доки домігся досконалості. Однак, ні Артаніс, ні Ерейніон, ні я
не знали спершу, що біля нього знаходиться певна істота, котра видавала себе за Мая
з Валінору. Тварь настільки була впевнена у собі, що навіть назвалася Аннатаром –
майже своїм справжнім ім’ям…
- Артано! – вирвалось у Нерданель, - О, мій бідолашний онук!
- Саурон взявся допомагати Келебрімбору порадами, і замешкав в його палаці Бар-і-Мірдайн граду Ост-ін-Еділь, що в Ерегіоні. Він добре все розрахував, не врахував
лише одного – Келебрімбор зовсім не вважав Маяр з Валінору чимось вищим за себе.
Він не забув Війни Гніву, і загибелі обох вуїв. Келебрімбор тужив за Майтімо, котрий
часто заміняв йому непутящого батька – пробачте, аmme Нерданель. Перші поради
щодо цього артефакту Келебрімборові давав саме Майтімо – там, на Амон-Еребі, витискуючи пам’ять, згадуючи всі уроки Великого Феанаро. Вони могли не виходити
з кузні по кілька діб – ми носили туди їм поїсти, я та Ельрос… Тому Келебрімбор
слухав поради заморського гостя, але прислухався до них нечасто.
Однак, Саурон, принаймні, мав змогу спостерігати за подіями в Бар-і- Мірдайн… Я
бачив його там, коли навідував родича, я не здогадався… Не здогадалась і Артаніс, хоча Нервен таки запідозрила в лихих намірах незваного покровителя свого
племінника. Келебрімбора вивезли з Валінору дитям, однак, Артаніс знала майже всіх
Маяр Благословенної Землі, і не пам’ятала Аннатара. Саме вона змусила тварь
насторожитись – якраз тоді Чорний Мая за розрахунками Келебрімбора, які мій
необережний родич особливо не приховував, намагався зробити четвертого Персня –
Силу Землі.
Сила Землі є непереможною стихією… Вони править іншими трьома. Однак, вона не
далася до рук тварі, котра була серед її руйнівників одвіку. Саурон втиснув у Велике
Кільце власний дух Напівбога, дав туди його стільки, що сам став майже смертним.
Він налаштував Кільце на бриніння решти артефактів, він замкнув ланцюг, однак
Велике Кільце тягло силу не з Землі, а з нього самого.
Тоді тварь нарешті скинула личину і рушила війною на Ерегіон… Келебрімбор відчув
неладне ще коли Аннатар раптово щез, щоб доробити артефакт на самоті, потім
відчув силу Великого Кільця, і зрозумів, що потрапив у біду. Він заховав свої перші
54
спроби – оті шістнадцять кілець – якнайдалі, а три Персні Стихій відправив під
надійний, як йому здавалось, захист.
Так Нар’я потрапив до князя Фалатрим Кірдана, котрий вже збудував на новому
морському березі град Сірі Гавані, Вілья – до князя Ерейніона Гіл-Галада, сина
Фіндекано, а Ненья – до Артаніс.
Артаніс витягла руку, і підняла її, щоб всі уздріли гострий блиск адаманту.
- Подальше є відомим, - продовжив Ельронд, - Ерегіон впав… Я з порятунком
спізнився, знову спізнився, о, це прокляття Нолдор… Келебрімбора катували перед
очима Саурона, вимагаючи Персні Сили… Я не знаю, чи сам він видав криївки, чи
зламався хтось з його воїнів-митців, чи може Саурон вжив того чим він славився –