говорив…
- Говорив… Бо і досі тягнеться війна. О, це зло, воно як бур’ян, посіяти легко, виполоти
важко. Цей Саурон… Нам пощастило розгромити Ангбанд, однак не знешкодити
Чорного Мая.
- Не забувай додати, - сміється Нерданель, - розгромити Ангбанд за допомогою війська
Маяр. Доволі суттєва була допомога.
- О, так, - посміхається і Феанаро, - і хвала Валар за їхні маленькі милості у вигляді
Ітилю та Анари… Сонячне світло тоді спалахнуло якраз вчасно, щоб врятувати
Нолофінве.
- О, твій брат тільки здається холодним і розважливим – як він тоді кинувся на Моргота
з мечем…
- І загинув би, якби орел Манве, Торондор, не вчепився кігтями Чорному в лице…
- І тут Анара вийшла на небо…
- О так, Анара… Ти теж непогано билась тоді, кохана моя…
- І май на увазі – жоден з наших синів за весь цей час не відпочивав у Туманних
Чертогах…
- О, Першому Дому щастить, дуже щастить…
- Однак – загиблі повертаються… Прибули нещодавно Айканаро та Ангарато…
- О, та нещаслива битва в степу… Але Арафінве зрадіє – його сини знову з ним.
- А що там Фіндарато – так і мешкає серед Людей? – цікаво запитує Нерданель.
- Наш великий мудрець, - говорить Феанаро ледь насмішкувато, - вважає, що науки
забагато не буває. І як його терпить Амаріе?
- Я ж терплю – тебе…
- Я ж не живу поміж смертних, кохана…
- Але й не відгородився від них, як Елу Тінгол…
- Йому це мало допомогло, коли його донька втекла з Аданом – пирхає Феанаро.
- Ну, - захищає закоханих Нерданель, - такі злюби хоча ще і не є частими, однак…
Донька Туракано і той юнак з Гітлуму…
- Ця мила пара звела з розуму бідолашного Маегліна, - хмикає Феанаро, - юнаку і так
не щастить. Його мати, Арельде, покинула свого чоловіка-Телеро… Як його там…
Еол… О ця кров Нолфінгів, вони всі холодні, немов снулі риби. І тут хлопцеві надало
нещасливо закохатись. Більше того – мати суперником Адана. Туракано в розпачі –
мені здається він сподівався одружити Маегліна з Ітарільде. А замість того його
донечка виїхала зі своїм… як його… Туором на побережжя, до Фалатрим.
- Де їхній син Еаренділь, - сміється Нерданель, - зустрів свою долю: синдарську
панночку у вигнанні.
- Це вже яке покоління нащадків Тінгола не живе у Менегроті?
- Син Лутіень та Берена Діор… І оця панночка Ельвінг – його донька. Здається, у неї ще
двоє братів.
74
- А у цієї гідної пари є діти? – запитує Феанаро з помірною цікавістю, - цікаво було б на
них поглянути, вони мають успадкувати кров Аданів з обох боків…
- Здається ще нема, коханий… Але я бачила нещодавно Еаренділя – його корабель
заходив до нашої гавані, так ось – вони дуже сподіваються.
А берегом моря поволі йдуть дві пари. Жони-еllet, співуче перемовляються на квенья.
Одна з них – темноволоса Нолде, друга – Синде, чиє сріблясте волосся сяє в світлі зір.
Двоє Ельфів ведуть за руки маленьких хлопчиків-ельфенят. Вони не розмовляють –
просто милуються зорями і місячною доріжкою на воді.
- Мабуть уже час додому, - говорить темноволосий Ельда, а його син запитує:
- Аtarinya, ви заспіваєте мені на ніч?
- Такий великий, - посміхається батько, - а тебе все потрібно приколисувати піснями.
- Ну, будь-ласочка, - шепоче хлопчик, і Ельда всміхається йому:
- Гаразд.
Друге ельфеня не говорить нічого. Однак, опісля вечері він обережно відчиняє двері
спочивальні батьків. Високий рудоволосий Ельда та його подруга обертаються до нього з
ніжними усмішками – хлопчик є улюбленцем цієї пари, що пізно взяла злюб.
- Прошу вибачення, - чемно говорить ельфеня, - але чи можу я поговорити зі своїм
аtarinya?
Аtarinya не проти, він підморгує жоні і веде хлопчика до його покоїку. Там допомагає
перевдягтися і присаджується поруч.
- Я, - мовить хлопчик, - зовсім не є таким слиньком, як Ельрос у вуя Макалауре. Я
просто хотів поговорити…
- Я слухаю тебе, синку, - ніжно говорить Ельда. Його прозоро-зелені очі сповнені
любові до цієї рідної істотки, - оповідай.
- Власне, я хотів запитати… Чому у нас синдарські імена? Сини молодшого вуя
Карністіра дражнять нас з Ельросом, говорять, що нас знайшли у лісі…
- Власне, - повагом мовить батько, - так назвати вас забажала княгиня Нерданель. У вас
прекрасні імена, дитя моє: Ельронд, Зоряний небосхил, та Ельрос – Зоряний блиск. А
синів вуя Карністіра ти зможеш здолати у двобої вже в цей їхній приїзд. Бо добре