Востаннє кинувши погляд на екран гідролокатора та намагаючись запам’ятати рельєф ущелини, Джек вирушив до водолазної камери. Коліща люку повернулося досить легко, і він увійшов усередину. Тут було два відділення, кожне трохи більше за шафу для одягу; в першому зберігалося обладнання, а друге було власне камерою. Протиснувшись повз полицю з водолазними костюмами та дихальними апаратами, Джек опинився перед металевим чудовиськом, що дуже нагадувало роботів із науково-фантастичних фільмів.
Він укотре подумки подякував Костасові. Хоча командного модуля по-справжньому ще не тестували, грек наполіг на тому, щоб обладнати його додатковим рятувальним засобом: підйомним апаратом в одну атмосферу. Джек дуже неохоче погодився на цю пропозицію, тому що встановлення апарата забрало чимало часу. Утім, він власноруч допомагав установлювати його, а отже був особисто обізнаний з розробленою схемою підняття на поверхню.
Він ступив на ґрати перед апаратом та розімкнув кільце зчеплення, повернувши шолом уперед і відкривши панель управління всередині. Переконавшись, що всі системи перебувають у робочому стані, Джек від’єднав ремені, які утримували апарат на перебірці, і оглянув нутрощі, щоб додатково впевнитися, що всі шарніри герметичні.
Офіційно названий «автономним глибоководним антроподом АДСА», цей пристрій мав більше спільного з підводними апаратами на кшталт «Акваподів», ніж із традиційним водолазним обладнанням. АДСА п’ятої моделі дозволяв поодинці занурюватися на глибину більш ніж чотириста метрів. Дихальний апарат особливої конструкції подавав кисень і відфільтровував з видиху двоокис вуглецю, дозволяючи перебувати під водою впродовж двох діб. Як і апарати попередніх моделей, він був обладнаний заповненими рідиною шарнірами і суцільнометалевою захисною оболонкою, до того ж зроблений був із армованої титаном високоеластичної сталі, яка дозволяла витримувати просто неймовірний тиск, еквівалентний двом кілометрам води над головою.
АДСА уособлював величезні досягнення ММУ в галузі глибоководних технологій. Надзвуковий багатовимірний радіолокатор давав тривимірну змінну картинку, створюючи у шоломі щось на зразок віртуальної реальності, яка дозволяла орієнтуватися навіть за нульової видимості. Для пересування під водою апарат був обладнаний комп’ютеризованою системою варіювання плавучості і векторним водометним двигуном. Це сполучення наділяло пілота рухливістю космонавта на орбіті, але без потреби у фалі, що страхує космонавта, з’єднуючи його з космічним апаратом.
Від’єднавши апарат від стіни, Джек повернувся до головного приміщення та підійшов до шафи зі зброєю. З верхньої полиці він узяв 9-міліметровий пістолет марки «Беретта», який мав замінити той, що забрали люди Аслана, і засунув його собі до льотчицького комбінезону. Після цього наклав на себе автоматичну Гвинтівку SA80-A2 та схопив три магазини набоїв. Повісивши Гвинтівку на ремінь, витяг два невеличкі пакунки з пластиковою вибухівкою «Семітекс», що її зазвичай використовували для підводних вибухових робіт, і дві коробки розміром із портфель, що являли собою пузирчасті міни з радіодетонатором.
Повернувшись до водолазної камери, Джек підвісив коробки на зовнішні карабіни на передній поверхні АДСА та закріпив їх ременем. Потім засунув Гвинтівку та набої до кишені під панеллю управління — довжина цієї кишені була саме такою, щоб умістити зброю. За допомогою коліщати закривши люк, що вів до водолазної камери, він став на металеву драбину та заліз до апарата. На його подив, усередині було досить просторо — можна було витягти руки з маніпуляторів та керувати апаратом через панель управління. Попри вагу в півтонни, Джек міг згинати «суглоби» механічних ніг та як завгодно водити клішнями маніпуляторів. Перевіривши подачу кисню, він опустив забороло шолома та загерметизував стики. Його тіло опинилося в автономній системі життєзабезпечення, а зовнішній світ раптом ніби став далеким і неважливим.
Настав час востаннє залишити «Сіквест». Джек не став поринати в роздуми, лише сказав собі, що зробить усе можливе, щоб загибель корабля не була марною. А сум міг і почекати.
Джек увімкнув внутрішнє освітлення низької інтенсивності, налаштував термостат на 20 градусів за Цельсієм та виставив давачі. Перевіривши, чи в порядку засоби управління плавучістю та пересуванням, він простягнув правий маніпулятор до вимикача на дверцятах відсіку. Люмінесцентне світло пригасло, а до камери почала надходити вода. Коли рідина затулила перспективу, Джек раптом відчув, що з його рани знову сочиться кров. Він спробував заспокоїтися.