Він повернувся й уважно подивився на скелястий схил над головою.
— Що ж, час розплати настав, — крізь зчеплені зуби сказав Джек.
Попереду здіймалася ламана кам’яна стіна. Між Джеком і пласким плато у вісімдесятьох метрах над рівнем моря лежали три тераси, кожна з яких була вкрита тріщинами та провалинами і мала гострі рвані краї. Базальт був твердим і шорсткуватим, а отже, давав надійне зчеплення. У Джека був лише один варіант: брати цю висоту штурмом.
Він поправив Гвинтівку на плечі та почав підніматися вертикальною розколиною, що сягала першої тераси. Приблизно на половині шляху розколина звужувалася, і Джекові довелося дертися, впираючись у камінь ногами. Він насилу виповз на нерівний майданчик десь у тридцятьох метрах над рівнем моря. Другий відтинок підняття був більш стрімким, проте простішим: вибір шляху виявився дуже вдалим, оскільки сходи з виступів і розколин тяглися майже безперервно до самого верху. Перебравшись через другу низку шпилястих скель, Джек узявсь був до третього етапу підняття, але раптом наштовхнувся на піддашок завширшки майже метр, що проходив уздовж усієї стіни.
Балансуючи з розпростаними руками й ногами на поверхні скелі, Джек подумав, що будь-яке вагання лише послабить його рішучість. Намагаючись не думати про наслідки невдачі, він викинув праву руку та зачепився пальцями за край виступу. Переконавшися, що тримається надійно, відпустив другу руку і схопився за сусідній камінь. Тепер він висів над стрімким урвищем на висоті мало не вісімдесят метрів. Якби він упав, то гостре каміння вмить роздерло б тіло на шматки. Учений почав розгойдуватися ногами — спочатку повільно, потім із дедалі більшим розмахом. Із другої спроби йому таки вдалося зачепитися правою ногою за край і здертися на піддашок.
Видовище, яке він побачив, ледь не забрало йому подих. Опустившись на скелю та поновлюючи сили, він розглядав застигле море лави. У двохстах метрах праворуч лежала конічна вершина вулкана, з верхівки вилітав яскравий струмінь пари, що нуртівливим стовпом здіймалася до неба. Нижче за конус Джек побачив звичайний низький вхід над видовбаними у скелі сходами, що тяглися сідловиною назустріч та зникали з очей ліворуч від Джека. Вочевидь, це був давній зовнішній шлях до нутрощів вулкана, і саме з нього скористалися Аслан та його люди, коли знайшли острів.
Менший пік, до якого було десь тридцять метрів, являв собою масивний викид чорнильно-чорної лави. Вершина була рівною, наче посадковий майданчик, і на цьому майданчику дійсно стояв гелікоптер Ка-28 «Гелікс». Навколо гелікоптера видніли чотири вбрані в чорне постаті. Усі чоловіки були озброєні автоматами Калашникова і МП-5.
Але найдужче Джека вразило природне утворення, що оточувало гелікоптер. По периметрові майданчика стояли кільцем велетенські камені, мегаліти, принаймні втричі вищі та вдвічі ширші від людини. Камені вже кілька тисячоліть зазнавали впливу дощів і вітрів, але колись їхня поверхня була абсолютно гладкою.
Охоплений захватом, Джек заледве усвідомив, що перед ним далекий попередник Стоунгенджу. Саме звідси атланти спостерігали різницю між сонячним і місячним роками, яку фіксували на стінах підземних проходів. Вершина вулкана відігравала роль візира, а поява сонця з того чи іншого боку означала, що почалася нова пора року. Під час весняного й осіннього рівнодення сонце наче провалювалося до вулкана, і, мабуть, в очах атлантів це підтверджувало їхню богообраність.
Камені можна було використати з тактичною метою. Востаннє перевіривши, чи все гаразд зі зброєю, Джек ковзнув до тріщини, що, наче шанець, зміїлася до платформи. Короткими перебіжками він швидко підібрався до найближчого з мегалітів і припав до нього. Обережно визирнувши, побачив, що ні в кабіні гелікоптера, ні поряд нікого немає. Тоді витяг пластикову вибухівку, кинувся вперед і поклав один пакунок до випускної труби, а другий — під кабіну, не забувши при цьому увімкнути детонатори.
Він повернувся, щоб відступити, і ледь не зіштовхнувся з одним із чоловіків у чорному, що виходив із-за каменя. Упродовж якоїсь миті обидва від несподіванки завмерли на місці. Джек зреагував першим: два постріли з SA80, і бандит уже мертвим повалився на землю — кулі калібру 5,56 міліметра пробили йому шию.