Але вже падаючи, він устиг натиснути на курок, і тріск його автомата попередив інших. Вони кинулися до гелікоптера, і Джек опинився просто в них на шляху. Ніхто не встиг підняти зброї, а Джек уже випустив у них залишок свого магазина, описавши від стегна щільну дугу. Кулі рикошетили від скель, здіймаючи в повітря кам’яні уламки, а всі троє бандитів розпласталися на землі.
Джек сунув до Гвинтівки новий магазин і кинувся вниз, до сходів. Він сподівався на те, що решта Асланових людей або на «Грифі», або у вулкані. До сходів він, судячи з усього, добіг непоміченим.
Зблизька портал справляв іще величніше враження: він був достатньо широким, щоб ним легко могла пройти чималенька процесія, одна з тих, що, мабуть, регулярно переходили від кам’яного кола до зали для аудієнцій. Джек побачив, що за кілька метрів прохід різко повертає ліворуч і за цим поворотом розташоване джерело світла. Поновивши подих, він опустив зброю і тихо пішов битими сходами в напівморок кам’яного коридору.
Повернувши за ріг, Джек побачив прямокутник тьмяного світла. Потім в очі впала колона пари, і він зрозумів, що наближається до тієї горішньої платформи, на яку вони з Костасом і Катею вийшли минулого дня, але крізь інший прохід. Тримаючись у затінку, Джек обережно визирнув назовні.
Далеко вгорі сяяло блакиттю небо, а прямо перед Джеком кам’яна підлога положисто опускалася, відслоняючи огляд на центр печери. На центральному узвишші перебувало п’ятеро людей, двоє з яких були в чорній формі. Вони стояли обабіч жінки на троні, голова якої була вкрита чимось на кшталт паранджі, але це майже не заважало побачити її обличчя.
То була Катя. Її волосся було скуйовджене, вона мала виснажений вигляд, але, на щастя, ніяких ознак тілесних ушкоджень видно не було. Джек на мить заплющив очі та полегшено зітхнув.
Праворуч від неї стояв чоловік, обличчя якого було обернене в інший бік, до стовпа пари. У широкому червоному халаті, з німбом пари над головою він був пародією на стародавніх жерців: наче мешканець підземного царства був присланий на землю, щоб здійснити ритуал смерті та назавжди зганьбити священне для атлантів місце.
Аслан трохи відійшов, і Джек зміг краще розгледіти ще одного чоловіка, який стояв навколішки у проміжку між тронами. Його голова перебувала небезпечно близько від стовпа пари, а руки й ноги були зв’язані. На чоловікові були жалюгідні залишки скафандра Міжнародного морського університету. Джек із жахом побачив, що Аслан наставляє пістолет на потилицю Костаса, прибираючи при цьому класичної для сучасного ката пози.
Піднявши зброю, Джек майже інстинктивно стрибнув уперед. Але нічого зробити не встиг. Щось ударило в нижню частину спини, й одночасно хтось вирвав Гвинтівку з його рук.
— Докторе Говард, яка приємна несподіванка! Я й не гадав, що нам удасться так легко спекатися вас.
Охоронець, який, як виявилося, ховався за сходами, брутально штовхнув Джека вниз, до тронів. Його «Беретту» витягли з льотчицького комбінезона та передали Асланові, який почав ліниво витягати набої з магазина. Катя дивилася на Джека так, наче він був привидом.
— Вони сказали, що ти мертвий, — хрипко промовила вона. — Той вибух, потім гелікоптер… — очі жінки стали ще круглішими. Джек помітив, що її білки налилися кров’ю, а довкола очей залягли чорні тіні.
Він спробував підбадьорити Катю посмішкою.
Аслан роздратовано повів пістолетом, обернувся до Костаса, який досі стояв навколішки між тронами, і далі говорив до Джека:
— Твій приятель мав важку ніч. Якби моя дочка розповіла нам те, що знає, ми поводилися б із цим греком набагато людяніше.
Костас повернув голову та посміхнувся вимученою посмішкою, але наступної миті один із охоронців штовхнув його в щоку, змусивши голову сіпнутися. Вигляд друга боляче вразив Джека. Комбінезон Костаса обернувся на лахміття, а обличчя було вкрите рубцями й синцями. Праве око набрякло та закрилося. Одна половина обличчя цілком почервоніла, — вочевидь, його таки засунули у стовп пари. Джек здогадувався, що били Костаса не лише по голові.
— Твій приятель тільки-но погодився провести нас крізь тунелі до субмарини. — Аслан указав на три набори водолазного обладнання, що стояли неподалік, потім знову повернувся до змученого чоловіка на колінах. — Як бачиш, знадобилися певні переконливі аргументи. Але коли вже тут опинився ти, він нам більше не потрібен. Ти знищив три мої гелікоптери, і доведеться за це заплатити.