— Це як афінський Акрополь, — зауважив Костас.
— Саме так. Із тексту диска випливає, що всередині Атлантиди існує місце, назву якого я переклав як «місце всіх богів», а Катя — як «святая святих». Там також згадується і богиня-мати. Наскільки ми бачимо, жодне із ваших відкриттів не відповідає цьому описові.
— Дуже близькою за духом є зала предків — так ми назвали печеру з розписаними стінами, — сказав Джек. — Але вона належить до палеоліту й не містить зображень людей. У святилищі епохи неоліту особисто я сподівався б побачити антропоморфні божества. Це мало би бути величне хатнє святилище, на кшталт того, яке ми бачили у підводному селищі біля Трабзона.
— А це приміщення? Воно було залою для аудієнцій? — спитав Ефрам Якобовіч.
Джек похитав головою:
— Приміщення надто велике. Це місце призначалося для загальних зборів, тобто було чимось на зразок храму. Ми ж шукаємо чогось прихованого від стороннього ока. Що святішим є місце, то обмеженішим є приступ до нього. Либонь, увіходити туди мали право лише жерці, адже це відповідало б їхньому статусові посередників між людьми та богами.
— Молитовня? — промовив Ефрам.
На платформі над ними з’явилися Катя та Айша. Поки інші розмовляли, вони здійснили швидкий огляд дверних проходів, що вели у печеру.
— Гадаю, ми знайшли це! — схвильовано сказала Катя.
Захват від дослідження та відкриття таємниць Атлантиди витіснив із її голови всі страхіття останніх днів.
— Разом тут дванадцять проходів, — вела вона далі. — Двох ми можемо не брати до уваги, бо їх ми вже знаємо: один веде ззовні, а другий знизу. Дев’ять входів — фальшиві: вони або нікуди не ведуть, або ведуть униз. Я вважаю, що нам треба вгору.
— Якщо це дійсно перший взірець усіх вершинних святилищ, — припустив Джек, — то чим вище, тим краще.
Катя вказала на прохід, розташований у західній стіні печери, проти зовнішнього входу:
— Ось цей. Над ним також є знак орла з розпростертими крилами.
Джек, радий, що жінка почала відходити після нещодавніх випробувань, широко всміхнувся до неї та обернувся до Ділена:
— Професоре, може, ви проведете нас туди?
Ділен увічливо кивнув і пліч-о-пліч із Джеком пішов до західної стіни. Вишуканий вигляд професора становив разючий контраст із загрубілою зовнішністю його колишнього студента. За ними попрямували Костас і Катя, потім усі інші. У кінці процесії скромно йшов Ефрам Якобовіч. Коли вони наблизилися до входу, Джек озирнувся на Костаса:
— Так ось воно де! Джин із тоніком уже мають чекати на нас на краю басейну.
Костас лукаво посміхнувся приятелеві:
— Ти це повторюєш мені кожного разу.
Ділан призупинився, щоб оглянути різьблення на перемичці. Це було бездоганне мініатюрне зображення орла з розпростертими крилами, якого дослідники вже бачили в залі предків. Джек і Костас увімкнули свої ліхтарі та спрямували промені в темряву попереду. Як і стіни підводного тунелю, базальт тут був відполірований до ґлянсу. Його плямиста поверхня виблискувала вкрапленнями інших мінералів, що піднялися із земної мантії, коли формувався вулкан.
Джек відступив на крок, надаючи Діленові право пройти першим. Подолавши десять метрів, професор раптом зупинився:
— Маємо проблему.
Джек підійшов і побачив, що шлях перегороджує масивний кам’яний портал. Він майже без шва зливався зі стінами, але зблизу вчені побачили, що його розділено на дві половинки. Джек спрямував промінь на центр і побачив знайомий отвір.
— Гадаю, в мене є ключ, — упевнено промовив він.
Сунувши руку до комбінезона, він витяг пластмасову копію золотого диска, яку Аслан якраз перед своєю раптовою загибеллю поклав на трон. Інші мовчки спостерігали, як Джек вставив диск до схожого на блюдце заглиблення. Щойно він прибрав руку, диск почав обертатися за годинниковою стрілкою. Минуло кілька секунд, і двері відчинилися їм назустріч. Накопичена патина майже не опиралася вазі плит, що повернулися навколо проходу.
— Просто магія якась, — приголомшено похитав головою Костас. — Такий самий механізм застосовано на дверях біля пірамід, і після семи з половиною тисяч років він досі працює! Ці люди могли б уже у бронзовому віці винайти комп’ютерні мікросхеми.
— Тоді б я залишився без роботи, — донеслося позаду хихотіння Ефрама.