— Наразі все зрозуміло, — кивнув Джек. — Але приблизно в той самий час рільництво та тваринництво поширюється майже всіма землями Близького Сходу — уявлення про сільське господарство виникло скрізь одночасно та набуло швидкого розповсюдження. Прогресивні неолітичні поселення існували в різних місцях уже в десятому тисячолітті до нашої ери. Найвідоміші з них — це Єрихон, що у Палестині, й Чатал-Ґюк, що у південній Анатолії. Між цими місцями та неолітичним поселенням, яке ми бачили в морі біля Трабзона, існує чимало паралелей.
— Авжеж, — погодився Костас, розвиваючи свою думку далі. — Як і мешканці Чатал-Ґюка, атланти обробляли мідь, але вони зробили величезний стрибок уперед: навчилися розтоплювати її та створювати сплави. Як і єрихонці, вони зводили монументальні споруди з каменю, але замість мурів і веж будували арени, шляхи для урочистих процесій та піраміди. Починаючи приблизно з восьмитисячного року до нової ери, стало відбуватися дещо неймовірне: суспільство землеробів і рибалок перетворилося на метрополіс, у якому мешкали п’ятдесят чи навіть сто тисяч людей. Вони мали своє письмо, релігійний центр, не гірший від будь-якого середньовічного монастиря, громадські арени, що справили б неабияке враження навіть на римлян, складну систему водопостачання… У це важко повірити.
— І жодна з цих речей не з’являлася більше ніде, — зупинившись, промовив Джек. — Мешканці залишили Чатал-Ґюк наприкінці шостого тисячоліття до нової ери, після чого там уже ніхто ніколи не жив, — можливо, причиною стала велика війна. Єрихон уцілів, але легендарні стіни біблійних часів були блідою тінню своїх попередників епохи неоліту. Коли атланти вже будували піраміди, більшість мешканців Близького Сходу лише вчилися виготовляти кераміку.
— Гадаю, що такому швидкому розвиткові посприяло перш за все відкриття бронзи, — нахилившись над столом, проговорив Мустафа.
Костас спрямував на його бородате обличчя промінь ліхтаря.
— Ви тільки подумайте про всі застосування твердих гострих інструментів, яким можна було надати буквально будь-якої форми, а після того як вони відпрацюють свій термін, пустити на перетоплення. Без тесла та долота жодна арка, мабуть, так і не залишила б креслярської дошки. Бронзові інструменти були життєво важливими для обробки каменю та рільництва. Плужні лемеші, кайла, мотики, вила, лопати, серпи, коси… Бронза спричинила другу сільськогосподарську революцію.
— У Месопотамії, на території сучасного Іраку, вона також спричинила перші на землі перегони озброєнь, — протираючи окуляри, зауважив Гібермаєр.
— Важливе уточнення, — сказав Ділен. — У перших державах Месопотамії та Лівану війни були безупинним лихом, і зазвичай їхньою причиною була жадібність еліти, а не боротьба за природні ресурси. Те, що війна прискорює технологічний прогрес, є небезпечною сучасною оманою. Користь від досягнень у техніці та науці набагато переважає зиск із відкриття нових методів знищення. Можливо, впровадивши тотальний контроль виробництва та використання бронзи, Атлантида змогла запобігти її використанню у військовій справі.
— Уявіть собі суспільство, яке не провадить війн, але має величезні ресурси бронзи і вміє використовувати їх, хоча льодовиковий період тільки-но скінчився, — сказав Гібермаєр. — Розвиток такого суспільства був би просто ураганним.
— Отже, якщо атланти єдині володіли технологією виробництва бронзи, то, мабуть, після затоплення Атлантиди цю технологію було якимось чином утрачено? — спитав Костас.
— Не втрачено, просто вона зберігалася в таємниці, — відповів Ділен. — Повернімося до Аменхотепа, верховного жерця єгипетського храму в Саїсі. Гадаю, він був членом того безперервного ланцюга охоронців таємниці, що тягнувся п’ять тисяч років, від самого затоплення Атлантиди. Перші жерці Саїса були останніми жерцями Атлантиди, нащадками тих людей, які залишили цю кімнату, щоб сісти на човен і вирушити у сповнене небезпек плавання на захід, до Босфору. Їхня роль полягала в тому, щоб регулювати людські дії відповідно до їхнього тлумачення божественної волі. Вони досягали цієї мети, не лише впроваджуючи моральний кодекс, але також охороняючи знання, зокрема те, яке, як їм було відомо, є руйнівним. Я вважаю, що після зникнення Атлантиди вони зберігали таємницю виробництва бронзи, переказуючи її з покоління в покоління, від патріарха до посвяченого, від учителя до учня. — Ділен указав на блискучі таблички на стінах. — Перед нами всі знання жерців Атлантиди, подані у вигляді священного тексту. Деякі відомості були відкриті для всіх, наприклад, засади архітектури; інші ж, приміром, медичні знання, зберігалися верховними жерцями. — Професор простяг руку до не-перекладених табличок ліворуч від нього. — Стосовно решти ми можемо лише будувати припущення. Можливо, в цих записах є старовинна мудрість, яку жерці зберігали виключно для себе, щоб розкрити її в час, указаний богами.