Пройнятий якимсь теплим, досі не знаним почуттям, Кальман підштовхнув сина до садової хвіртки. Там стояла мати. Марлі Кальман обняла сина, і очі в неї наповнилися слізьми.
Батько був поруч. Він тріумфував. Тепер усе гаразд. Барн уже здобув собі ім'я. Його знають як молодого талановитого вченого. В Мехіко-Занді він ще більше прославиться. Кальман ладен був заради сина навіть відступити на задній план. Він загнав машину в гараж і повільно пішов у будинок. Марлі Кальман сиділа навпроти сина і розглядала його так, наче вперше бачила.
У Мехіко-Занді і Рівертауні було вічне літо, а над Нью-Йорком завивала хуртовина. Френк Вільсон дивився на сніг, що сповзав з віконних шибок, наче морожена сметана. Внизу простягалася вулиця. Згори, з десятого поверху, вона була схожа на занесену снігом ущелину між скелями, а небо — на розірвані шмаття сіро-білої вати.
Вільсон вилаявся. Вчора ввечері він домовився з актрисою Еллою Марлінгтон про зустріч. Хіба ж він думав, що сьогодні буде завірюха. Вільсон хотів показати актрисі свою віллу за містом. Туди тридцять кілометрів, а 5. - таку погоду це чимала відстань… Можливо, Марлінгтон і не подзвонить. У цю мить задеренчав зумер розмовного апарата. Вільсон швидко натиснув на потрібну клавішу і сказав:
— Алло, Френк слухає.
— Говорить Еверет.
Вільсон відчув, як по його спині стікає щось холодне, наче йому накидали снігу за комір. Треба ж було, щоб подзвонив саме Еверет…
— Як там посувається робота з новим відкриттям у Мехіко-Занді? Я вже два тижні чекаю повідомлення.
Вільсон тим часом отямився і відкашлявся.
— Робота йде успішно, сер… Звичайно, сер, Брекдорп тримає мене в курсі справ.
— Отже, досліди буде закінчено в строк?
— Звичайно, містер Еверет. Перші попередні експерименти вже проведено, вони обіцяють успіх. І все-таки мені довелося поговорити з Брекдорпом трохи різкіше. У нього в Мехіко-Занді першокласні спеціалісти, дорогі люди…
— Витрати, Вільсон, не мають значення, — перебив його Еверет. — Ми чекаємо успіху! Витрати окупляться. — Еверет помовчав і сказав: — Я сам полечу в Мехіко-Занд.
Вільсон злякано відкинувся назад, наче Еверет зненацька став перед ним.
— Цього я вам не радив би, сер, — поквапливо сказав Вільсон. — В атомному місті таке становище… Ви ж знаєте, був вибух… У Мехіко-Занді завжди можливі нещасні випадки. Хто знає, чи не попадете ви там під небезпечну радіацію.
— Ви дуже піклуєтесь про мене.
Це іронічне зауваження свідчило, що Вільсон надто далеко зайшов: адже науковці і робітники живуть в атомному місті вже кілька років.
— І ви сердитесь на мене за таке піклування, сер? Це й справді було б безвідповідальністю, якби ви поїхали і наразилися на небезпеку. Полководцям нема чого робити в окопах на передовій, містер Еверет.
— Ну що ж, коли ви так думаєте, — сказав засміявшись президент. — Тільки-но Брекдорп доповість про нові успіхи, одразу ж повідомте мене. Якщо матиму час, то все-таки злітаю туди.
— Разом зі мною, прошу вас, сер. Я й справді це пробачив би собі… — його перервав неголосний тріск. То Еверет вимкнув апарат.
Вільсон відкинувся на спинку крісла і глянув у вікно. Надворі все ще падав сніг. Отже, президент ПЕК хоче відвідати атомне місто. Було б непогано, якби Брекдорп хоч трохи Посунувся далі з роботою. Але він тупцює на місці. Треба самому поїхати в Мехіко-Занд і поговорити з Брекдорпом. Оті вчені роблять з директора дурня.
Вільсон рвучко встав з крісла. Адже він уклав угоду з повітряними силами й флотом і повинен додержувати строки. Зрештою, мова йде і про його власні гроші. Доведеться таки поговорити з Брекдорпом, а можливо, і з Стефсоном. Той захопився дивною ідеєю: будувати атомні електростанції. Для цього ще знайдеться час. Спершу треба створити чисту бомбу. З цього погляду
Метіус кращий за Стефсона. Але він працює дуже повільно. А Кальман! Може, найкраще поговорити з Кальманом, це дуже честолюбна людина.
Вільсон підійшов до дзеркала, провів щіткою по блискучому, немов лакованому волоссю і підморгнув сам собі. Якщо пощастить виготовити чисту бомбу в Мехіко-Занді, йому забезпечена підтримка військового міністерства, і він зможе поступово, розумно маневруючи, зіпхнути Еверета… Старому вже пора звільнити крісло. Роздуми Вільсона перервав зумер. На цей раз дзвонила Елла Марлінгтон.