Брекдорп, не дочекавшись відповіді Стефсона, знову заговорив:
— Гадаю, для прискорення роботи над новою конструкцією потрібна реорганізація. Переключіть на цю роботу професора Кальмана і всі лабораторії від п'ятої до вісімдесят другої. А щоб у вас було більше часу для досліджень, мені щодня доповідатиме про хід робіт професор Кальман.
Спочатку І. Ф. Стефсон хотів запротестувати проти такого приниження своєї ролі й значення, йому лишили всього десять лабораторій з якоюсь сотнею співробітників. Це означало, що Брекдорп одним помахом руки звільняє його з посади і фактично робить технічним керівником атомного міста Кальмана.
Але Стефсон оволодів собою і промовив цілком спокійно:
— Робіть як хочете, містер Брекдорп. Бажаю вам і колезі Кальману великих успіхів.
Професор сів до письмового стола і зайнявся своїми справами.
Брекдорп чекав, що Стефсон образиться, висловить обурення… Він усе ще сподівався, що його загроза вплине, і вчений погодиться працювати над створенням «чистої» бомби.
Директор вийшов з лабораторії не попрощавшись. Далі дратувати Стефсона було небезпечно, бо фірма поки що не могла без нього обійтися. Адже в руках ученого дуже важливі результати досліджень.
Коли двері за Атомним слоном зачинилися, Стефсон застогнав від люті. План Брекдорпа був страхітливий, а його бездумність — просто жахлива. Чистої бомби не може бути. Незважаючи на слова Брекдорпа, Стефсон усе ще не хотів вірити, що ПЕК і справді вирішила її створити…
Біт Стефсон віддала секретаркам звичайні ранкові розпорядження і пішла до кабінету Брекдорпа. Вона поклала на величезний письмовий стіл праворуч свіжу пошту, щоб директор міг одразу її дістати. Дівчина підсунула розмовний апарат ближче до середини стола і поправила підставку з автоперами, шариковими ручками і різноколірними олівцями. Це все вона робила щоранку майже машинально сама, не доручаючи нікому з секретарок.
Потім дівчина зайнялася диктофонами, якими Брекдорп звичайно користувався, коли вів ділові розмови або диктував листи. Біт увімкнула перший апарат і почула голос директора: «Два листи у Міамі, один у Нью-Йорк, доручення відділам…» Біт вимкнула, натиснула кнопку, щоб плівка знову згорнулася. Отже, другим приладом Брекдорп не користувався. Проте перевіривши його, Біт помітила, що на плівку вже щось записано. Дивно: вона ж тільки вчора поставила новий ролик.
Невже Атомному слону довелося так багато диктувати? Увімкнувши другий апарат, Біт почула чужий голос:
«Чудово, Брекдорп. Кальман саме та людина, яка нам потрібна, кращої і не знайдеш. А Стефсона треба усунути з посади».
Що це? Хто це говорив? Хто приходив до Брекдорпа і коли: ввечері чи, може, вночі? «Батька треба усунути… Кальман це саме та людина…» Дівчина мимоволі стиснула кулаки.
Раптом Біт усе зрозуміла. Це голос Вільсона. Френка Вільсона — генерального директора ПЕК. Виходить, він був тут уночі без офіціального попередження. Отже, йдеться про якусь дуже важливу справу. Чому хочуть усунути з посади батька? Що треба доручити Кальману, як саме «тій людині»? Біт Стефсон оглянулася довкола, наче боялася, що хтось непомітно зайшов у кімнату і стежить за нею. Який же план обговорювали Вільсон з Брекдорпом? Вона знову витягла кінчик плівки і ввімкнула апарат.
Почувся голос Брекдорпа:
«Слід, мабуть, спробувати використати його честолюбство і суперництво з Стефсоном…»
Дівчина рішуче вимкнула апарат, прокрутила ролик назад і вийняла його. Потім вийшла з кабінету директора і поклала ролик з плівкою у свій письмовий стіл.
Біт уперше з тривогою чекала повернення Брекдорпа. А що як він спитає про другий ролик? Дівчина намагалася взяти себе в руки, підійшла до дзеркала, трошки підфарбувала губи. Коли Брекдорп покликав Біт, щоб забрала папери, які він підписав, неспокій знову охопив її.