— Це означає, що професор Кальман виявив готовність…
У цей час із-за рогу будинку вийшов чоловік, віком ненабагато старший за Барна. Щоки в нього глибоко запали. Він зупинився, глянув на Брауна, явно хотів щось сказати, проте не вимовив ні слова — безпорадно опустив голову і пішов.
— Хто це? — спитав Барн Кальман. Браун не відповів.
Чоловік зупинився трохи далі, сперся на стовп, потім випростався, оглянувся, наче когось шукав і, мов п'яний, почвалав униз сходами.
— Це Роджер Бредлі, — сказав Браун;
— Ага, його дружина чекає дитини, — пригадав Барн. — Про це мені сказала кілька днів тому Біт, Біт Стефсон.
Біт! Браун прислухався до звуків цього слова і повторив його в думці: «Біт». Як це сталося, що Барн називає дівчину на ім'я? Хріс Браун заплющив очі і провів по них худорлявою рукою.
— Так, Ліліан Бредлі… Це сталося сьогодні вночі. Мені вранці розповіла медсестра. Ліліан збожеволіла! Бредлі тут живуть уже рік. Ліліан чарівна жінка.
В Рівертауні ще ніхто не народжував дитини. Отже, ти можеш зрозуміти її хвилювання.
— Міс Стефсон позавчора була в Бредлі вдома.
— Позавчора. Можливо, тоді Ліліан ще ділилася з нею своєю мрією про товстощокого хлопчика або дівчинку, схожу на Ліліан чи на Біт. Але то були тільки мрії. Цієї ночі народилася не дитина, а потвора. Без вух, очна порожнина заросла. Ніс з двох запалих дірок, а в правій половині обличчя навскіс діра — рот. Шкіра зелена. Замість ноженят у цієї істоти покалічені руки. Вона була жива. Не знаю, як це сталося, але Ліліан побачила потвору, свою дитину. Сестра сказала, що жінка била себе по голові, репетувала. Тепер вона верзе щось недоладне, мов божевільна. А Роджера Бредлі ти ж сам бачив!
— І ти думаєш, що це під впливом проміння?
— Ліліан Бредлі до останніх місяців працювала в лабораторії. Коли додержуватися правил, небезпека тут, мабуть, не більша, ніж на іншому підприємстві. Але під час вибуху в корпусі 37 Ліліан була на вулиці й опинилася в зоні дії променів. Лікарі кажуть, що існує так зване явище мутації — раптова зміна спадкових якостей організму. Такі зміни можливі при найменшій дозі гамма-променів.
Барн не знав, що сказати. Ось вона загроза біологічного виродження, яку змальовував Джеймс Стефсон. А хто в цьому винен?
Після недовгої паузи Хріс Браун спитав:
— Ти казав, що твій батько прийняв усі лабораторії?
— Принаймні більшість. Він працює над новою конструкцією за безпосереднім дорученням Брекдорпа.
— Нова конструкція! Це бомба! Мехіко-Занд має виробляти бомби, звичайно, нового типу, без радіації. Але твій батько не створить її. Не сердься на мене, Барн, я його знаю. Метіус, можливо, був би здатний створити її. От тільки коли… Мабуть, цей мрійник прокинувся б раніше і зрозумів би, що він робить! А твій батько? Він, звичайно, докладе всіх зусиль, щоб виконати завдання. «Чиста» бомба! Наче можна взагалі назвати чистим інструмент, який виготовляють для вбивства.
— Бомба лишається бомбою, це правда, — змушений був погодитися Барн. — Те, що мій батько її не створить, теж правда. Він рискує своїм ім'ям ученого. Але колись він це й сам зрозуміє.
— Може, зрозуміє, а може й ні. Тобі треба поговорити з батьком, Барн. Він, правда, захоплений ідеєю американського століття, та це не дає йому права займатися виготовленням бомби.
Хріс Браун випростався на шезлонгу, його широко розкриті очі дивилися в блакитне небо.
— Слід було б повідомити Берда Магона, — подумав уголос Барн. — Але це означало б зрадити батька.
— При чому тут Берд Магон? — швидко запитав Браун.
— Через ці огидні історії забуваєш розповісти все як слід, — відповів Барн і ніяково всміхнувся. — Ти тоді просто зник кудись. Ніхто про тебе нічого не чув.
— Я два роки служив у морському відомстві. Вів дослідницьку роботу. Потім перейшов сюди. А ти все дружиш з Бердом?
— Дружу. Він секретар Міжнародного товариства по мирному дослідженню. Джеймс Стефсон, спеціаліст з променевої медицини, голова цього товариства. Біт його онучка.
«Знову Біт», — подумав Браун. Йому така фамільярність, близькість між Барном і дівчиною завдавала болю.
— А ти член товариства?
— Ти такий же цікавий, як детектор брехні, — жартівливо відповів молодий Кальман.
— В Мехіко-Занді вчені не мають права належати до будь-якої міжнародної організації. Інакше договір анулюється, і ніхто в Штатах таку людину не візьме на роботу.
— Знаю, читав договір. Але ж послухай, Хріс. Хіба це означає, що тут треба без вагання робити все, що накажуть?
Браун уважно глянув на приятеля, але не промовив ні слова.