Стефсон спокійно подивився на колегу і повільно промовив:
— Пробачте мені, але Брекдорп, Вільсон і Еверет плюють на результати досліджень. Їх цікавить бізнес! Тому бомбу Кальмана випробовуватимуть. Випробування буде проведено навіть у тому разі, коли Кальман на підставі експериментів і обчислень прийде до висновку, що його гіпотеза неправильна, тобто навіть тоді, коли буде ясно: бомба щодо радіації не чиста.
Метіус зупинився у невеликому видолинку. На його черевики повільно стікав пісок.
— Скажіть, Стефсон, звідки ви це знаєте? — спитав він. — Звідки ви все це знаєте так точно?
— Думаю, підставу для таких висновків дають деякі зауваження Брекдорпа.
Метіус засміявся і почав струшувати пісок з черевиків. Він, правда, розумів, що Еверета цікавить тільки бізнес. І все-таки не хотів вірити в те, що сказав Стефсон.
— ПЕК не дозволить такого.
— Подумаєш, ПЕК не дозволить! Скандал буде, напевно буде. Але вчинять його не ПЕК, а вченому Кальману, дорогий Метіус. Адже він керуватиме експериментом. Аякже! Він і відповідатиме. Кальман обіцяв ПЕК створити чисту бомбу. Звідки керівництво корпорації могло знати, що експеримент не матиме успіху. Народи протестують проти зараження атмосфери радіоактивними частками? ПЕК теж згодна з цим. Корпорація саме й хоче випробувати бомбу без радіації, тим більше, що вчений обіцяв чисту реакцію. — Стефсон стишив голос, але говорив дедалі проникливіше, наче хотів будь-що переконати співбесідника: — Для ПЕК є лише дві можливості: або втратити Кальмана, від якого вона відречеться, коли зчинять бучу, або «успішно» провести експеримент. А втім, яке тут може бути «або»? Експеримент пройде «успішно», Метіус, бо це ж бізнес, що принесе мільйони.
Метіус раптом зупинився і спитав:
— Невже ви серйозно вважаєте, Стефсон, що ПЕК і уряд?.. Ні, я не можу цьому повірити.
— Наближається економічна криза. Це ви, мабуть, знаєте. У всіх галузях господарства звільняють безліч людей. Нам з вами доведеться побачити повторення двадцятих років. Такі кризи стають щораз глибшими. А по той бік є економічні системи, які не знають криз. За теоріями, поширеними у Штатах, можливий єдиний вихід: посилене озброєння, міжнародний бізнес із зброєю! Ми повинні показати нашим партнерам…
— Але ж це означає війну! Ядерну війну!
— Та ні, Метіус, війну, в якій буде використана чиста бомба. Це так звана, локальна війна. Крім того, міркують наші стратеги, той, хто перший ударить, переможе. А переможці повинні жити. Світу, зараженого радіоактивними частками, містер Еверет теж не хоче. Без чистої бомби війна означає самогубство.
— Що ж робити, Стефсон? — Голос Метіуса, завжди такий гучний, Впевнений, ледве чутно бринів. — Це технічна проблема. Вона захоплює, і вчений над нею працює, змушений працювати, поки не розв'яже її. Якщо боятися наслідків, боятися того, що інші зроблять з нашими науковими відкриттями, тоді взагалі треба покласти край будь-яким науковим дослідженням. — Метіус широко розкритими очима глянув на колегу і закінчив думку: — Я повинен, виходить, відмовитися од публікації результатів своїх досліджень?
— Ви не бачите третього шляху, Метіус. Це чесне й одверте міжнародне співробітництво, обмін досягненнями. Власне кажучи, це не третій, а єдиний шлях. За таких умов наші дослідження не можна буде використати для одержання прибутків. Ми повинні звернутися до совісті всіх учених, пробитися до тих, хто вже прокинувся. Якби десять років тому Ейнштейну пощастило розбудити совість учених усіх країн, якби наші колеги в Лос-Аламосі не схилилися наприкінці війни перед вимогами й наказами генералів, триста тисяч жителів Хіросіми й Нагасакі жили б і досі. І сьогодні не вмирали б там чоловіки, жінки й діти.
Метіус обернувся і попрямував до своєї машини, наче дуже поспішав кудись. Стефсон повільно йшов за ним. Вони сіли в машину. Лише коли вчені під'їжджали до атомного міста, Метіус сказав:
— Знаєте, Стефсон, мені здається, нам слід було б разом працювати над проблемою холодного реактора, про яку ми тільки-но говорили…
Біт Стефсон поклала на письмовий стіл пакет і промовила: