— Хто це? — спитав Брекдорп.
— Жителі острова, — відповів Вільсон, повільно пускаючи кільця диму, і кинув недокурок у море. — Ці люди пливли на своїх човнах до «Урагана». Мабуть, хотіли зблизька подивитися на чарівний вогонь. Біс його знає, звідки вони дізналися про експеримент. А може, тубільці просто хотіли таким чином висловити протест. Я наказав виловити їх. Операція пройшла, певно, не без труднощів. Морякам, очевидно, довелося втовкмачувати їм нашу мову фізичними методами. До закінчення випробування вони залишаться на борту «Ізабелли».
Тубільців силоміць витягли на борт. Вони опиралися й кричали. Матроси гнали їх вгору по трапу, підштовхуючи прикладами автоматів. Потім їх замкнули у великій каюті.
Брекдорп схопився за груди. Зойки тубільців роздирали тишу залитого сонячним сяйвом моря.
— Такі хвилювання мало корисні моєму серцю, — простогнав Атомний слон.
— Пусте! Візьміть тебе в руки, директоре. Дивіться на всю пригоду, як на цікавий кінофільм. Серце від цього не зупиниться. А втім, ми відхилилися од розмови про молодого Кальмана. На мою думку, буде зовсім непогано, коли він поїде на острів. Нехай побавиться там з коричневими жінками. Одразу ж після вибуху його привезуть сюди і візьмуть під спеціальний медичний нагляд. Дуже він не постраждає. Ми навіть матимемо живого свідка того, що масова смертність на острові сталася не з нашої вини.
— Але вчені на борту все бачитимуть… — зауважив Брекдорп, та Вільсон не дав йому висловити свої сумніви до кінця.
— Це люди наші. А громадськість цікавиться радіацією значно менше, ніж безробіттям. Автомеханіка, який працює на заводі Форда, передусім цікавить, чому зменшується його заробітна плата, чому він більше не може зводити кінці з кінцями. А щодо смертності, то хіба для нього не все одно, від чого вмирає людина: від радіації, старості чи безробіття — вмирати однаково треба.
Брекдорп замислено кивнув головою. Вільсону легко кепкувати. Він може не боятися ні радіації, ні безробіття. Його чекає тільки смерть від старості. А настане вона не скоро. Керівники ПЕК живуть довго, взяти хоч би Еверета… Атомний слон витер піт з лоба. Він зовсім не впевнений, що після вибуху могутня хвиля води не докотиться до «Ізабелли». Дію п'ятнадцяти мільйонів тонн тринітротолуолу, силу, яку має воднева бомба на «Урагані», не слід применшувати. А що як учені допустили помилку в розрахунках? Прокляття! Адже помилки трапляються частенько. Брекдорп відчув, що його починає морозити…
Політ журналіста Джона Стіпса «навколо світу» почався без будь-якої сенсації. Конвертоплан «Альбатрос», якого Норман Окленд негайно передав журналістові, поєднував у собі якості літака і вертольота. Джон Стіпс минулого року вже кілька разів літав на цій машині і добре знав її властивості. В день вильоту на аеродром прийшли кілька колег Стіпса. Журналіст багатослівно пояснив їм мету свого польоту, але так, щоб вони зрозуміли її Якнайменше.
— Я більше покладаюся, — сказав він, — на випадок і тому не розробив чіткого маршруту. Спершу я, мабуть, полечу на Гавайські острови, потім на Філіппіни. Та що вам розповідати, ви ж самі добре знаєте найважливіші пункти перельоту.
Журналісти задовольнилися таким поясненням, але вони знали, що справжню мету своєї подорожі Стіпс поки що приховує.
Літак був у повітрі. Він пролетів Ратакові острови, щоб підійти до них з заходу. Стіпс і Браун хотіли прилетіти в район випробування непомітно.
— До початку випробування залишилося вісім годин, — кинув Браун.
— Думаю, ми прибудемо своєчасно, — відповів Стіпс. — Найпізніше через годину сядемо на острові, що лежить найближче до місця випробування.
— А далі що? Мені хотілося б якось повідомити про наш приліт Варна Кальмана.
— Навряд чи вдасться, — посміхнувшись, сказав Стіпс. — Та це й небезпечно. Розмова з Барном по радіо одразу викликала б у панів, що засіли на «Ізабеллі», підозру. Вони ж оточили весь район. Нам треба бути дуже обережними.
Незабаром літак знизився і на висоті менше ста метрів підлетів до острова, розташованого за вісімдесят кілометрів од стоянки «Урагана». «Ізабелла» об'якорилася на триста кілометрів далі, щоб бути в цілковитій безпеці. Тут, на острові, незважаючи на всі застережні заходи, можна було чекати осідання радіоактивного пилу. Браун і Стіпс підготували на всякий випадок захисні костюми. Браун налагодив також прилади, які мали провести потрібні вимірювання.
В цей час до острова наближався на катері Барн Кальман. Правда, старий професор заперечував проти цієї подорожі, але нічого не міг вдіяти. Вільсон, який чув розмову між батьком і сином, цинічно запитав: