Післязавтра, на святкуванні сторіччя ПЕК, він сповістить Джеймса Еверета про монополію на чисту бомбу. І містер Джеймс Еверет, ця мумія, передасть, йому, Френку Вільсону, своє місце, своє крісло президента Першої електричної корпорації.
Ще одна хвилина…
Кальман заплющив очі. І чому тільки не розірветься його серце і не звільнить його від цього страшенного тягаря? В Рівертауні Барна чекає мати. А він його зараз отруїть, уразить променями, уб'є, рідного сина вб'є.
Ще тридцять секунд…
Перед очима Брекдорпа серед океану розкрився велетенський кратер, височенна піниста хвиля підскочила до неба і з громовим гуркотом упала назад. Вона з ревінням наблизилася до «Ізабелли», підхопила корабель і з силою жбурнула у киплячий вир…
Ще десять секунд.
Три секунди.
Дві.
Одна.
Нуль.
Джек Кальман не натиснув кнопку. Він повернув голову до Вільсона, підвівся і сказав:
— Я не злочинець, Вільсон.
Але той схопив його за комір, силою знову посадив у крісло і щось просичав. Кальман затиснув руки між колінами, і Вільсон не міг витягти їх.
А час не стояв…
Тоді Вільсон правою рукою знайшов червону кнопку, — ліва лежала на потилиці Кальмана, — і натиснув її.
В тому місці, де стояв «Ураган», на екрані спалахнуло біле полум'я.
З глибини моря злетіла невелика вогненна куля. Вона почала розширюватися, дедалі набираючи круглішої форми і змінюючи біло-блакитний колір на червоний. Над Тихим океаном попливла розпечена хмара, мінячись всіма барвами райдуги. Потім піднявся і розрісся гриб, його полум'я стало сіро-попелястим.
За кілька хвилин це все. розвіється, швидше, як після вибуху контрольної бомби. Це був зовсім невеличкий вибух, набагато менший, ніж передбачалося.
Барн Кальман і Джон Стіпс стояли на острові і дивилися на воду.
— Йому вдалося здійснити свій намір, — промовив Барн. — Те, що там злетіло у повітря, тільки плутонієва запалювальна бомба. Вона невелика, навіть менша за контрольну. Хріс пожертвував заради нас своїм життям.
Вільсон повернувся, його крива тінь впала на телевізійне зображення моря.
Якийсь різкий голос вигукнув:
— Сталося чудо, бомба не вибухнула!
Цей голос пролунав як сміх божевільного. Вільсон хотів заткнути Кальману рота. Але той, пручаючись, вигукував:
— Чудо! Чудо!..
Вільсон обернувся і зробив знак рукою. Підбігли два охоронники і витягли Кальмана із залу.
Брекдорп підійшов до Вільсона, який втупив очі в екран.
— Кожух з тритію й дейтерію не спалахнув, — сказав він.
— Це я теж зрозумів, — прошепотів Вільсон.
Він бачив, як його гості мовчки виходили із залу. Підготовлені договори не буде підписано. Перемогла Москва! Ні, про цю невдачу громадськість не повинна знати. Нічого, нічогісінько не можна повідомляти!
Хтось від нервового збудження цокотів зубами. Вільсон зрозумів, що то він сам цокотить. В нього боліли вилиці, а підборіддя так тремтіло, що мало не вискакувало з суглобів. Поступово Вільсон оволодів собою.
— Подбайте, щоб привезли всі буї, а також прилади з островів і щоб ніхто не підходив до них. Молодому Кальману накажіть повернутися до свого батька: «Ізабелла» має негайно піти звідси. Ага, мало не забув, цих чорношкірих висадіть у човни. Катер, який поїде забирати Кальмана, може відбуксирувати їх на острів.
— Вибух був слабший за вибух контрольної бомби, — знову почав своєї Брекдорп,
— Ну й що з того? — гримнув на нього Вільсон. — Ви вже наклали в штани від страху. А про долари, — вказав він через плече на екран, — які ми марно викинули в повітря, не думаєте? Таку штуку ви могли запалити в своєму садку в Рівертауні як вечірній фейєрверк. — Директор ПЕК повернувся і пішов до виходу. — Я зараз же вилітаю звідси. Треба про все поінформувати Еверета. Уявляю, яке в нього буде пісне обличчя. Думаю, Брекдорп, вам слід підшукати інше місце. Бажаю щастя.
Він, широко ступаючи, вийшов із залу.
Перше, що зрозумів Брекдорп, це те, що свого кабінету в Мехіко-Занді з температурою повітря в двадцять один з половиною градуса він більше не побачить.
Повідомлення, що Радянський Союз припинив ядерні випробування, викликало у людей всіх країн великі надії. Весь світ з нетерпінням чекав повідомлення з Вашінгтона, що американський уряд наслідує приклад Радянського Союзу. Але Вашінгтон мовчав.
Високо в небі сяяло у всій своїй чудовій красі сонце, заливаючи океан пекучим золотим промінням.