— Але ж ми можемо говорити до нього, правда? Розкажемо, що стіни вже з усіх боків насуваються і незабаром перечавлять його на малиновий джем.
Свідчення міз[28]Віллов Рейнвотер [13 липня, 11:40, бесіду провадив детектив Ралф Андерсон]
Рейнвотер: Нумо, зізнайтеся, детективе, — такої великої Віллов [29] ви ще не бачили.
Детектив Андерсон: Ваші розміри тут ні до чого, міз Рейнвотер. Ми тут, щоб поговорити про…
Рейнвотер: Ще й як до чого, просто ви того не знаєте. Саме завдяки своїм габаритам я там і стояла. Майже щоночі, близько двадцять третьої, біля «палацу трусиків» збираються десь по десять, а то й по дванадцять таксистів, і я — єдина жінка. Чому? Бо клієнти ще жодного разу до мене не загравали, як би не напилися. У старших класах я могла б грати за лівого півзахисника, якби жінок у футбольну команду набирали. Я про те, що половина хлопців, коли сідають до мене в машину, не здогадуються, що я дівка, і багато хто цього не знає, навіть коли виходить. А по мені — усе тіп-топ. Просто подумала, що ви забажаєте знати, що я там робила.
Детектив Андерсон: Окей, дякую.
Рейнвотер: Та була ще не двадцять третя, а десь пів на двадцять першу.
Детектив Андерсон: Вечір вівторка, десятого липня.
Рейнвотер: Точно. У робочі дні клієнтів мало по всьому місту, відтоді як той нафтовий сектор почав пересихати. Більшість водіїв сидять біля гаражів, ляси точать, у покер грають, оповідають брудні байки, та мені до того діла нема, тож я прямую до готелю «Флінт», чи «Голідей Інн», чи «Даблтрі». Чи до «Прошу, джентльмени». У них там парковка для таксі, ну, для тих, хто не допився до такого дуру, щоб самим сідати за кермо, і якщо я там зрання, то й перша на черзі. Ну принаймні друга чи третя. Сиджу там, читаю собі з «кіндл» [30] і чекаю на замовника. Коли темніє, то звичайні книжки читати важко, але «кіндл» рятує. Класний, бляха, винахід, перепрошую за мою рідну корінну американську.
Детектив Андерсон: Розкажіть мені, будь ласка…
Рейнвотер: Я й розказую, та у свій спосіб, так було ще відтоді, як я бігала в коротких шортиках, тож помовчуйте. Я знаю, що вам треба, і ви все отримаєте. Тут, і на суді також. А потім, коли цього дітовбивцю, цього сучого сина кинуть у пекло, то я вдягну свої штани з оленячої шкури, начеплю пір’я і танцюватиму, як дурна, поки не впаду. Ми порозумілися?
Детектив Андерсон: Порозумілися.
Рейнвотер: Того вечора, бо ж рано було, там було тільки моє таксі. Не бачила, як він заходив. Маю про це свою теорію і ставлю п’ять баксів на те, що моя буде правда. Не думаю, що він пішов туди на цицькотрусок дивитися. Мабуть, він прийшов раніше чи саме переді мною і в клубі опинився, просто щоб викликати таксі.
Детектив Андерсон: І ви б виграли це парі, міз Рейнвотер. Ваш диспетчер…
Рейнвотер: У вівторок увечері чергував Клінт Елленквіст.
Детектив Андерсон: Правильно. Містер Елленквіст порадив клієнту пошукати таксі на спеціальній парковці, сказав, що скоро там буде машина, якщо вже не стоїть. Виклик зареєстрували о восьмій сорок.
Рейнвотер: Схоже на правду. Тож він виходить і рушає просто до мого таксі…
Детектив Андерсон: Не скажете, у що він був одягнений?
Рейнвотер: У сині джинси й гарну сорочку на ґудзиках. Джинси були потерті, але чисті. У тих натрієвих ліхтарях, що на парковці, важко роздивитися, але здається, сорочка була жовта. О, і на поясі була така модна пряжка — з кінською головою. Оте лайно з родео. Поки він до мене не нахилився, я думала, що то черговий трудяга з нафтового сектору, який дивом утримався на роботі, коли ціни на паливо к чортам обвалилися. Або будівельник якийсь. А тоді я побачила Террі Мейтленда.
Детектив Андерсон: І ви в цьому певні.
Рейнвотер: Богом клянуся. Від ліхтарів на парковці світло, як удень. Спеціально так вмикають, щоб менше траплялося крадіжок, бійок і наркотиків не продавали. Бо в них клієнтура — то одні джентльмени, самі розумієте. До того ж я треную баскетболістів із Ліги прерій, що при Християнській молодіжній організації. Команди там збірні, але здебільшого хлопці. Мейтленд до нас їздив, не щосуботи, але часто, сідав на трибунах між батьків і дивився, як діти грають. Говорив мені, що шукає таланти для Міської бейсбольної ліги, казав, що малого з природним талантом захисника можна вирахувати по тому, як він забиває в корзину. І я йому вірила, як дурна. Він, певно, сидів там і вирішував, якого хлопця хоче вдрючити. Оцінював, як чоловіки оцінюють жінок у барі. Схибнутий, бляха, йобаний вар’ят. Таланти він шукає, хай поцілує мій товстий індіанський зад!
28
Ms. (