Детектив Андерсон: Чому це?
Болтон: Дехто, здебільшого «Пекельні янголи» й «Учні сатани» [41], відрощують собі ніготь на мізинці. Бачив такі довгі, як у китайських імператорів. Деякі байкери навіть оздоблюють їх деколями, як жінки інколи роблять. Називають їх своїми «коксовими нігтями».
Після арешту на бейсбольному полі в Ралфа вже не було можливості грати за сценарієм «добрий коп — поганий коп», тож він просто стояв, похилившись на стіну в кімнаті для допитів, і дивився. Наготувався до наступного обвинувального погляду Террі, але той глянув на детектива лиш мигцем і без жодного виразу, а тоді переніс свою увагу на Білла Семюелза, який усівся на одному з трьох стільців, що стояли по інший бік столу.
Роздивляючись тепер Семюелза, Ралф почав розуміти, як він так високо й так швидко злетів кар’єрною драбиною. Поки вони вдвох іще стояли по той бік дзеркального вікна, окружний прокурор видавався хіба що трохи замолодим для своєї посади. А зараз, сидячи навпроти ґвалтівника й убивці Френка Пітерсона, він здавався ще молодшим, наче практикант з адвокатської контори, якому (певно що помилково) довірили опитувати запеклого злочинця. Навіть той маленький чубчик Альфальфи, що стирчав на його потилиці, довершував образ, що його набув прокурор, — недосвідчений молодик, який радіє самій нагоді тут опинитися. Його широко розплющені цікаві очі мов промовляли: «Можете розповідати мені все, бо я всьому вірю. Я вперше вплутався в дорослі ігри й ще нічого до пуття не знаю».
— Вітаю, Мейтленде, — сказав Семюелз. — Я працюю в окружній прокуратурі.
«Непоганий початок, — подумав Ралф. — Ти ж і є окружна прокуратура».
— Не марнуйте часу, — відповів Террі. — Я не збираюся з вами розмовляти, поки сюди не прибуде мій адвокат. Скажу тільки, що в майбутньому вам світить нічогенький позов за безпідставний арешт.
— Я розумію, що ви засмучені, будь-хто засмутився б на вашому місці. Може, у нас і зараз вийде все владнати. Просто скажіть мені, де ви були в той час, коли вбили малого Пітерсона. Минулого вівторка по обіді. Якщо ви перебували десь в іншому місці, то…
— Перебував, — сказав Террі, — та я не маю наміру це з вами обговорювати, поки не поспілкуюся зі своїм адвокатом. Його звати Говард Ґолд. Коли він сюди приїде, то я говоритиму з ним сам на сам. Як я розумію, у мене є на це право? Бо ж я вважаюся невинуватим, доки провини не доведено?
«Швидко він оговтався, — подумав Ралф. — Точно як злочинець зі стажем».
— Так і є, — відповів Семюелз. — Але якщо ви не зробили нічого…
— І не намагайтеся, містере Семюелз. Мене сюди привели не тому, що ви весь такий хороший.
— Чого ж я не хороший? — щиро здивувався Семюелз. — Якщо сталася помилка, то я не менше вашого зацікавлений у тому, щоб із цим розібратися.
— У вас на потилиці чубчик стирчить, — сказав Террі. — Ви б краще з ним розібралися. Бо так схожі на Альфальфу зі старого комедійного серіальчику, що я в дитинстві дивився.
Ралф і не думав сміятися, але кутики рота все одно смикнулися. Цьому він зарадити не міг.
Отак зненацька збитий з пантелику, Семюелз підняв руку, щоб пригладити чубчика. Чубчик на мить улігся, та потім знову став сторчма.
— То ви певні, що не хочете все прояснити? — спитав Семюелз і нахилився вперед з таким ревним виглядом, наче Террі ось-ось зробить величезну помилку.
— Певен, — відповів Террі. — І щодо позову теж певен. Не думаю, що є така сума, яка зможе відшкодувати те, що ви, сучі діти, сьогодні ввечері накоїли — не лише мені, а й моїй дружині й дочкам. Та суму компенсації ми невдовзі дізнаємося.
Семюелз іще трохи так посидів — нахилившись уперед, не відриваючи від Террі невинного, сповненого надією погляду, і тільки тоді підвівся. Невинність випарувалася.
— Окей. Гаразд. Можете радитися зі своїм адвокатом, містере Мейтленд, то ваше право. Ані аудіо, ані відеозапису, ми навіть шторки запнемо. Якщо ви швидко впораєтеся, то, може, справа владнається вже цієї ночі. У мене на ранній ранок стартовий час призначено.
Террі поглянув на нього так, наче не розчув:
— Гольф?
— Гольф. Така гра, де маленький м’яч треба забити в лунку. У гольфі я не дуже вправний — на відміну від цієї гри, містере Мейтленд. І як підтвердить вам шановний містер Ґолд, ми можемо вас тут тримати дві доби, не висуваючи обвинувачень. Та стільки часу не знадобиться. Якщо ми все не з’ясуємо, то ще вдосвіта в понеділок поведемо вас у суд висувати обвинувачення. На той час про ваш арешт уже дізнаються всі новинарі штату, тож репортерів буде вдосталь. Певен, що фотографи знімуть вас із вигідного ракурсу.