— Я просто навчив його тримати биту під правильними кутами, — продовжив Террі й підняв руки, щоб продемонструвати; ці руки й досі були вимазані в багнюці, імовірно, після тренування бетерів перед сьогоднішнім матчем. — Кут ліворуч, і м’яч відскакує по лінії третьої бази. Кут праворуч — і лінія першої бази. Не лупи м’яча биткою, бо тоді він часто летить високо, та недалеко, і полегшує задачу пітчеру. М’яч просто треба злегка підштовхнути, в останню долю секунди. Дерек швидко навчився. Діти припинили називати його Свіффером і дали нове прізвисько. Наприкінці матчу, коли ранер стояв на першій чи на третій базі, то інша команда вже знала, що він викине свій коронний номер — ніде правди діти, тільки-но пітчер починав замахуватися, Дерек моментом виставляв битку, і дітлахи на трибунах горлали: «Нумо, Дереку, нумо!» І ми з Ґевіном теж горлали. Так його і називали весь останній рік, коли ми виграли районні змагання. Нумо-Андерсон. Ти про це знав?
Ралф не знав, може, через те, що це прізвисько використовували суто між гравцями. Але він знав, що того літа Дерек дійсно дуже виріс. Він більше сміявся, лишався з командою після матчів замість того, щоби плестись до автівки, опустивши голову й тягнучи за собою рукавичку.
— Він досягнув цього самотужки — тренувався, мов скажений, поки не навчився. Але саме я вмовив його спробувати, — сказав Террі, тоді замовк, а потім дуже тихо додав: — І ось як ти зі мною обійшовся. Перед усіма, ось так зі мною обійшовся.
Ралф відчув, як починають паленіти щоки. Він уже відкрив рота, щоб відповісти, та Семюелз повів його до дверей, мало не потягнув за собою. Прокурор спинився лиш для того, щоб кинути через плече єдину фразу:
— Це не Ралф так із тобою обійшовся, Мейтленде. І не я. Ти сам собі таке зробив.
Потім вони знову дивилися на Террі крізь однобічне дзеркало. Семюелз допитувався в Ралфа, чи з ним усе гаразд.
— Я в нормі, — відповів Ралф, хоч щоки так само палали.
— Серед них є віртуози, які дійсно вміють дістати до живого. Ти ж це знаєш, так?
— Так.
— І ти знаєш, що це він убивця, так? Я такої певної справи ще не бачив.
«Це мене і непокоїть, — подумав Ралф. — Раніше — ні, а от тепер непокоїть. Хоча не мало б, Семюелз слушно каже, та все одно».
— Ти звернув увагу на його руки? — спитав Ралф. — Коли він показував, як учив Дерека робити бант, ти бачив його руки?
— Так. А що таке?
— Ніякого довгого нігтя на мізинці, — мовив Ралф. — На жодній з рук.
Семюелз стенув плечима:
— То обрізав. Ти певен, що з тобою все гаразд?
— Певен, — відповів Ралф. — Просто я…
Двері між адміністративним приміщенням і тюремним крилом задзижчали, потім із грюкотом відчинилися. Коридором поспішив чоловік, одягнений у зручне домашнє суботнє вбрання: вицвілі джинси й футболку Техаського християнського університету з Супержабою [47] на грудях. І тільки квадратний портфель у руках виказував справжнього адвоката.
— Привіт, Білле, — мовив чоловік. — І вас вітаю, детективе Андерсон. Ніхто не хоче пояснити мені причину, з якої ви заарештували «Людину року Флінт-Сіті-2015»? Чи це якась помилка, яку ми, сподіваюсь, зможемо виправити, чи ви тут, бляха, геть подуріли?
Це прибув Говард Ґолд.
Кому: Окружному прокуророві Вільяму Семюелзу
Голові поліції міста Флінт-Сіті Родні Ґеллеру
Шерифові округу Флінт Річарду Дуліну
Капітанові Авері Рудолфу, Поліція штату, пост № 7
Детективові Ралфу Андерсону, Поліцейське управління Флінт-Сіті
Від: Детектива Юнеля Сабло, Поліція штату, пост № 7
Дата: 13 липня
Тема: Транспортний вузол «Воґел», Даброу
На вимогу окружного прокурора Семюелза і детектива Андерсона я прибув до транспортного вузла «Воґел» о 14:30, дата зазначена вище. «Воґел» — найбільший хаб [48] наземного транспорту в південній частині штату, де розташовані три основні автобусні лінії («Ґрейгаунд», «Трейлвейз», «Мідстейт»), а також національна залізниця «Амтрак». До того ж там представництва популярних фірм із прокату автомобілів («Герц», «Авіс», «Ентерпрайз», «Аламо»). Оскільки камери спостереження розташовані на всій території Транспортного вузла, я одразу рушив до відділу безпеки, де зустрівся з Майклом Кемпом, директором служби безпеки «Воґел». Він уже чекав на мене. Відеоматеріал із камер спостереження зберігається протягом 30 днів, система цілком комп’ютеризована, тож я зміг переглянути всі записи з ночі 10 липня, взяті з усіх шістнадцяти камер.