Выбрать главу

— Розійдись, розійдись… — у такт ударів по майдану розляглися веселі окрики.

Кілька агонізуючих голомозих звалилися тут же, інші кинулись хто куди — по двоє, по троє хіряни зникали в провулках. Підозріло оглядаючись, одними з перших кинулась туди й трійця туристів.

Перегодя, впевнившись у безпеці, сивоголовий, коренастий чоловік із пошрамованим обличчям зупинив свою компанію біля масивних дверей невеличкого бару, звідкіля вилітали злі, ритмічно-гавкаючі звуки джазу.

— Перепочинемо…

Вони зайшли. В автоматі взяли брудно-сіре пійло і відійшли у дальній кут.

— Кисле, — сивоголовий задовольнився тільки одним ковтком, а наймолодший жадібно випив усе до дна, після чого тихцем сплюнув.

— Фу, погань…

На їх жах, двері із гуркотом розчинилися і знадвору до приміщення ввалився здоров’як з перекошеним від люті обличчям, статурою не гірше мідноликих охоронців.

Не володіючи собою, прибулець кинув купюру на стойку.

— Холодного!..

Вгодований бармен механічно відволікся від розмальованої, з райськими губами, живої ляльки-біорика й, іронічно скривившись, узяв гроші. Тим же, завченим рухом налив і поставив перед відвідувачем кварту рудої каламуті.

Відвідувач, що, мабуть, забрів сюди вперше, здивовано заглянув у середину, потім ривком нагнувся вперед. Схопив закучерявлений на бичачій шиї бармена чуб і з силою притис його голову вниз. М’яким, розтеклим обличчям протяг її по залитій поверхні стойки вправо, потім вліво й, піднявши кварту, вилив рідину за напахчений комір розкішної сорочки. А коли в такий же спосіб підняв і вивернув гикаючу голову обличчям до себе, співчутливо усміхнувся.

— Ну й мармиза ж в тебе… Холодного!.. — роз’ясняюче повторив і поблажливо розтис кулак. Руки старанно витер об сорочку на грудях рудого.

Буряковіюча, з розкошланими густими бровами і брудними потьоками, фізіономія бармена смикалась, а широко випуклі прозорі очі догідливо моргали в такт нерозбірливого белькотіння.

Відчувши звільнення, кинувся до холодильника. Тремтячими руками вийняв звідти й подав велетню кілька строкато розмальованих банок. Лялька ж, незвично кліпала віями й мовчки розкривала та закривала малиновий ротик.

Випивши все до краплі, скандальний відвідувач невдоволено покрутив головою і мовчки почовгав до виходу.

У темному кутку перезирнулися.

— Йдемо на контакт, — пошрамоване обличчя сивоголового в напівтемряві видалось зловісно-рішучим. Усі троє піднялися й потяглися за хірянином.

Той неквапом дибав і, здається, не помічав ні переслідувачів, ні випадкових перехожих, що суєтно звільняли дорогу. На перехресті звернув за ріг якоїсь старої будівлі й туристи, злякавшись, що хірянин в хаотичному лабіринті вулиць Касіоли загубиться, поспішили, але було вже пізно. Він зник…

Розгублено озираючись, сивоголовий зупинив свою компанію біля покинутого напівзруйнованого будинку, конструкції якого нависали над вулицею.

Невідомо звідки мелькнуло масивне чоловіче тіло й міцні руки з розчепіреними пальцями тисками схопили ближніх за горло, а третій навіжено зарепетував диким матом.

— Що, ублюдки?.. Не чекали? — обличчя хірянина на цей раз було звеселіле, й чи то від ляку, чи від задухи, переслідувачі в його руках обм’якли. Либонь це спасло їх.

— Тьху, мерзота, — розтис пальці й обидва чоловіка із хрипом попадали до його ніг. — Другого чекати від Тхо не приходиться… — пробурмотів півголосом до себе й гидливо витер руки об їх одяг. Хотів було податися назад, та увагу привернула міміка старшого з трійці, із свистом вдихаючи повітря травмованим горлом, той махав руками й хрипів:

— Ні-і-і… Не ві-і-ін…

— Не він?.. А хто? — згрібши його за груди, допоміг зіп’ятися на ноги. — Ну, слухаю… — притяг пошрамоване обличчя до своїх бездонних блискучих очей.

— Ми самі пішли… Ти нам потрібний.

— Он як… Для чого?

— Я противник Тхо, — чоловік випалив скоромовно, а це мої помічники, — кивнув у бік своїх нещасних колег.

— Ти?.. — хірянин і рот розкрив, неначе подібне чув уперше. — Швидше піднімайтеся — тут вам не місце. Поїхали… — згріб їх в оберемок, затяг у двір й увіпхнув в автомобіль. Сам усівся за кермо.

У вузькому провулку машина плавно повернула праворуч і з прискоренням стала віддалятися у напрямку гір.