та й, крім того, у неї за сімома морями хтось був.
словом, думали ми з Сімоном, гадали,
чи Аліса з Момо вже взяли автобус із Г’юстона до Мехіко.
але не вгадали.
вдома в тієї однокурсниці
на нас чекала тільки Момо.
Аліса вирішила нікуди не їхати.
от вам і групова динаміка, блін.
офіційним приводом були певні бюрократично-сімейні обставини,
хоча, знаючи їх, ми всі розуміли, що причини інші.
про деякі ми з Сімоном поговорили, деякі я бачив сам,
але вони мене не стосуються, щоб ними з кимсь ділитися —
проте не в останню чергу, мабуть, в Аліси вже не було сил
відігравати роль буфера
між мною та Сімоном з одного боку та Момо — з іншого.
Аліса не забула передати мені свою книжку
з іспанської граматики.
вона одна з найкращих людей, яких я зустрічав за ціле життя.
і ще. наш уже колишній скарбник, Аліса,
спільно зароблені — нею також — в Орлеані гроші
в повному обсязі перевела зі свого рахунку на рахунок Сімона.
ми щиро намагалися
бути з Момо привітнішими, дружнішими.
особисто мені вона справді багато в чому подобалась.
у неї багато чого можна навчитися. розумна, начитана,
рішуча, коли доходить до дій.
але багато спілкуватися ми все ж не могли себе змусити,
і, мушу зізнатися, ми з Сімоном
позаочі таки злісно пародіювали її песимістичні ремарки.
вона siempre se queja[27], як скаже потім божевільний Рікі.
хм, стьоб із Момо став окремим видом інсайдерських жартів.
а тим часом залишатись у Сімонової подруги ми не могли,
бо і квартирка малесенька, і власники забороняють.
але й це не біда!
якимсь дивом (і так сємь раз) уже був інший варіант.
і знову Сімон!
на тій же г’юстонській вечірці,
де я зустрів свою техаську кохану,
він познайомився з кількома альтернативниками,
а ті дали контакти компаньєри (подруги) в Мехіко.
ми всі троє зустрілись із компаньєрою в УНАМі[28]
на якомусь протестному концерті.
симпатична дівчина нашого віку.
вона вписала нас на кілька днів.
а потім, знову без моєї участі
(як і раніше, коли обговорювали купівлю нової машини),
дівчина та її співмешканці домовились із Момо й Сімоном,
що ми можемо залишитися на місяць,
до виборів президента Мексики,
не вносячи квартплату, але розділивши на кількість людей
рахунки за воду, світло, телефон та інтернет.
насправді, дуже люб’язно з їхнього боку.
це був двоповерховий будинок із відкритим дахом,
і ми з Сімоном спали у спальниках на тому даху,
на свіжому повітрі, а Момо, скаржачись на нічний холод, —
у коридорі.
з даху було видно гори…
я пішов блукати містом.
мені подобалися яскраві кольори:
розписані червоним, жовтим, зеленим, синім, білим стіни,
безліч графіті,
подобалася музика, яка лунала звідусіль —
ця суміш сміху та плачу і сміху над своїм плачем, —
подобався університет, а особливо — факультет філософії.
через кілька днів я ходив на відкриті конференції
та майже розумів іспанську,
бо ж філософська лексика та сама.
подобалося, що багато зелені,
а в ній цілується безліч юних парочок.
подобалися місцеві цигарки, таксі-«жуки»
(в яких я не їздив),
ЇЖА!!! (м-м-мням-м-м) і той факт, що її продають на кожному розі.
а головне, подобалися люди.
через кілька днів я зрозумів: вляпався.
(зі щоденника)
12 червня 2006
Я закоханий у Мексику. Estoy enamorado de Mexico.
Кольори, музика, їжа, танці, люди, жвавість, барвистість і розмаїття.
Простий, але офігенний рецепт напою — дивно, шо я не пробував такого раніше. Край склянки щедро вкривають сіллю, на дно вичавлюють сік половини лайма, а потім заливають світлим пивом. Пиво з лаймом плюс сіль на губах — це просто капець.
п.с. Чорт, у мене, здається, починаються проблеми зі словниковим запасом української. Треба було хоч «Кобзаря» маленького із собою взяти.
в УНАМі вирувала політична активність.
звісно, опозиційна.
а як приємно було в Мехіко почути
майже рідну музику — Бреґовича!
джінджі-ринджі бубамара цикліє, жужіє…
28
Universidad Nacional Autónoma de México, UNAM (ісп.) — Національний автономний університет Мексики.