ми дуже довго намагалися
розпалити вогонь у пічці,
Розі стояла на колінах,
я подавав їй палички,
а потім ми забили.
бо вже не було холодно.
ми вийшли надвір і сіли
просто на вкриту росою землю.
я знав, що бачитиму змій. і я їх побачив.
спершу на дереві. довгий товстий удав
спускався з гілки,
переплітався з нею,
ставав гілкою.
я знав, що бачитиму змій,
але не знав, що вони будуть друзями,
не знав, що вони будуть настільки красивими.
як Великий Орел.
змія ж йому не здобич, а подруга,
обвила його шию.
я подивився вниз — і просто між моїми ногами
звивалися тисячі маленьких змій,
яскраво-смарагдових, блискучих.
красунечки!
я глянув на Розалін.
її теплий і пухнастий плетений светр,
білий, товстий,
як виявилося, було сплетено з черв’ячків.
вони юрмилися рукавами та навколо її шиї.
вони були такі прекрасні,
що я заходився гладити їх і пестити.
у світлі місяця обличчя Розі
було блідо-зелене й матове.
я дивився на неї з захватом.
бо такого гарного кольору шкіри
я ще ніколи не бачив.
матова гладенька зелененька шкіра!
що може бути красивіше?!
я ж казав, я-бо знав іще вчора,
що вона не з цих часів, що вона прадавня,
одвічна, предковічна.
навпроти нас, на схилі іншої гори,
спокійно-непорушно стояв гордий сфінкс.
я довго роздивлявся його могутні лапи,
благородний профіль і бороду,
круті плечі та стегна.
ми розмовляли втрьох: я, сфінкс і вічна
англійка-грекиня-циганка-індіанка-індійка —
про субкультури; про майянський календар,
який закінчиться 2012 року —
а отже, почнеться інша ера, можливо,
ера Водолія?
нарешті ми з Розі знайомилися,
міркуючи про істини, бо мозок
був ясний, як ніколи,
ніколи не збивався з думки,
і лише світ зору, слуху, нюху, дотику
став гарніший, дуже насичений.
виразний та чіткий, як ніколи доти.
над нами пролітали космічні кораблі,
підсвічуючи собі яскравими прожекторами.
час від часу я опускав руку до землі
та пестив наших друзів-зміїв,
не відволікаючись від розмови,
дивився, як ворушиться,
складається у візерунки її кучеряве волосся,
а потім спадає вниз, на плечі.
сфінкс стояв перед нами, величний
і прекрасний.
космічні кораблі були доказом того,
що життя вирує не тільки в нашому світі,
що все, абсолютно все — живе.
не тільки на нашій планеті, бо ж
і мало того — досить було кинути поглядом
у будь-який бік,
затриматися на будь-якій, абсолютно будь-якій деталі,
щоб переконатися:
все — красиве.
немає нічого нейтрального.
немає нічого негарного.
кожна точка містить у собі все,
усе міститься в кожній точці,
і, отже, кожна точка є абсолютом краси
і краса є абсолютом кожної точки.
немає чогось більш гарного,
нема нічого менш гарного,
усе однакове тому, що все — абсолютне.
краса не врятує світ. краса його рятує постійно, щомиті.
бо світ є краса і краса є світ.
9
між іншим.
на відміну від коноплі, під дією грибів не втрачається
ані почуття часу, ані логіка.
ти просто краще бачиш, ліпше усвідомлюєш,
сильніше відчуваєш.