після цього вона дні три остерігалася
залишатися зі мною сам-на-сам.
ми гуляли Сан-Кристобалем,
за катедральним собором знайшли смачнющу каву,
просто в старенької бабусі,
і ходили туди по кілька разів на день.
Сан-Кристобаль — маленьке тихеньке місто,
яке стало гучним у світі
після того, як на Новий рік 1994-го
в ньому заявили про себе сапатисти.
писати про них тут немає сенсу,
краще просто послатися
на книжки субкоманданте Маркоса.
до того ж, як казала свого часу Момо,
Ma’cos has a peyfect sense of humokh[42].
(це була недолуга спроба передати її акцент).
нині в Сан-Кристобалі були тільки туристи;
індіанки, які намагалися їм за смішну ціну
продати продукти власної праці:
вишивку, ляльок, сувеніри;
і багато, багато-багато дітей у драному одязі,
які пробували сплавити за кілька песо
якісь саморобні пояси, кулони, браслети
чи начистити тобі взуття.
або просто просили гроші.
ми з Сімоном і Розалін якось стояли біля її хостела
та розмовляли з його власником.
той мружився на сонці,
філософуючи
та чухаючи товстими волохатими пальцями
товсте волохате пузо.
— насправді в Мексиці немає бідності. ось я хочу працювати та й працюю. а ті, хто не хоче, — це пендехос[43], вони просто ліниві.
— сс-ссслово, чому ти не твердая криця? — щось таке прошепотіла Розі.
— скажіть, а ви до школи ходили? — риторично поцікавився Сімон.
цікаво, як можна вибитися в люди,
коли ти з семи років ходиш чистити черевики
замість учитися читати й писати,
бо в хаті нема чого їсти,
і так із покоління в покоління,
потім стаєш напівграмотним селянином,
тебе витісняють на безплідні землі в гори,
бо в долині розростаються й розростаються великі ранчо мільйонерів,
потім ти не маєш чим годувати своїх дітей,
і ті з семи років теж ходять чистити черевики
замість учитися читати й писати,
бо в хаті нема чого їсти…
no hay pobreza en México[44], виродок ти пузатий?!
ми посперечалися на підвищених тонах,
але пішли, щоб не заматюкатися чувакові в вічі.
ідемо якось із Розі з орхідейного саду до церкви на горі,
підіймаємося широкими сходами,
а там стоїть пара середнього віку і розмовляє між собою.
щось таке чую знайоме, хоч і туманно.
— здрастє, а ви з Росії?
— (чоловік) ем-м-м… ну да. из Одессы.
— а-а-а-а-а! то ви з України! я теж з України!
— (жінка) ну надо же, встреча на Эльбе.
— ух ти! Боже ж ти мій, я вже стільки українською не розмовляв і ще не знаю, коли буду!
— (чоловік, вибачливо) да я уже и русский немного забываю, а если сейчас начну на украинском, он у меня с испанским будет путаться.
— але ж ви розумієте українську?
— (жінка) ну конечно!
— ну, ви собі розмовляйте, як вам зручніше, — а я з вами українською.
пішли ми на пиво втрьох; Розалін сказала, що піде прогуляється сама.
виявилося, що пара — наші музиканти.
переїхали років десять тому до Мексики,
грають у симфонічному оркестрі штату Сіналоа,
оце їздять країною.
порівнювали, як вони в Одесі при холодних батареях
їли хліб зі шпротами, повернувшись із репетиції.
а тут мають власний будинок, яхту й усяке
таке.
— тут наши музыканты только так цепляются. ну, наши, я имею в виду из бывшего Союза. да у нас полоркестра наших! (перелічують) так… третья скрипка из Узбекистана, виолончель одна из Белоруссии, одна из Азербайджана, ещё двое наших из Харькова… говоришь, тебе нравится Мексика? слушай, а ты точно ни на чём не играешь?.. что, совсем-совсем ни на чём? (сміються) ну хоть на барабанах?!
— Мексика — это действительно страна свободы. мы пробовали в Штаты ехать. поехали в Хьюстон, для начала на музыкальный конкурс. ну, ожидали: Хьюстон, культура… куда там! у нас тут, в Мексике, намного выше уровень! и вообще. там пожили: ни тебе пойти никуда, ни попеть у себя дома — сразу соседи полицию вызовут. а тут раздолье! я как-то вот жену завёз в роддом, это когда мы только переехали… а у неё перед тем схватки начались, как раз когда мы в гостях были. ну и я пьяный совсем. и поехал из роддома за лекарствами. останавливает меня мент, ну или полиси́а по-здешнему. я говорю: брат, у меня жена рожает! так он со мной поехал, чтобы быстрее было, показал, где у них хорошая аптека, а потом меня, пьяного, опять за руль посадил и говорит: едь в роддом к жене и больше пьяный не езди. ну или вот как мы сейчас пиво пьём? не то что в Штатах этих, да хоть бы даже в Украине — ну где бы ты так в чужой дом попросился?