Раптом світ перекинувся з ніг на голову. Артур відчув, що вивертається нутрощами назовні, від чого в очах потемніло.
Комірчина сплющилась, закружляла, перетворилась у цятку. Нічого не існувало крім пупа, якого також не було.
Корабель увійшов у гіперпростір.
«РИБКА-ТРАНСЛЯТОР, — незворушно повідомляв «Путівник», — МАЛЕНЬКИЙ ОРГАНІЗМ ЖОВТОГО КОЛЬОРУ — МОЖЛИВО, НАЙУНІКАЛЬНІША ІСТОТА, ЩО ЖИВИТЬСЯ ЕНЕРГІЄЮ МИСЛЯЧИХ ФОРМ, ЯКА НАДХОДИТЬ ІЗЗОВНІ. ВОНА ПОГЛИНАЄ ДУМКОХВИЛІ УСІХ ЧАСТОТ, ЩО ВИПРОМІНЮЮТЬСЯ ІНШИМИ БІОФОРМАМИ. РИБКА-ТРАНСЛЯТОР УТВОРЮЄ В МОЗКУ НОСІЯ ТЕЛЕПАТИЧНУ МАТРИЦЮ, ЯКА ЗАМИКАЄ ДУМКОЧАСТОТИ НЕЙРОННИХ СІТОК СЛУХОВОГО АНАЛІЗАТОРА НА ЙОГО МОВНИЙ ЦЕНТР. ТАКИМ ЧИНОМ, ДУМКООБРАЗИ, КОЛИ ПРОХОДЯТЬ ЧЕРЕЗ СЛУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР, ДЕКОДУЮТЬСЯ В ЗРОЗУМІЛІ СИГНАЛИ ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕЛЕПАТИЧНОЇ МАТРИЦІ, СТВОРЕНОЇ РИБКОЮ-ТРАНСЛЯТОРОМ. НА ПРАКТИЦІ ЦЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО МАЮЧИ ЇЇ У ВУСІ, ВИ ОДРАЗУ Ж ПОЧИНАЄТЕ РОЗУМІТИ БУДЬ-ЯКУ МОВУ, ЯКА ІСНУЄ У ГАЛАКТИЦІ.
НЕЗБАГНЕННІСТЬ ВИПАДКУ, ЩО ПРИЗВІВ ДО ВИНИКНЕННЯ ЦІЄЇ НАДЗВИЧАЙНО КОРИСНОЇ ІСТОТИ, НАШТОВХНУЛА ДЕЯКИХ ФІЛОСОФІВ НА ДУМКУ ПРО ВИКОРИСТАННЯ ЦЬОГО ФАКТУ ЯК ВИРІШАЛЬНОГО АРГУМЕНТУ В СУПЕРЕЧЦІ ПРО ІСНУВАННЯ БОГА.
АРГУМЕНТ ПОЛЯГАЄ ОСЬ У ЧОМУ: «Я ВІДМОВЛЯЮСЬ ДОВОДИТИ СВОЄ ІСНУВАННЯ, — СКАЗАВ БОГ, — БО ДОКАЗ ЗАПЕРЕЧУЄ ВІРУ, А БЕЗ ВІРИ — Я НІЩО». «АЛЕ Ж, — СКАЗАЛА ЛЮДИНА, — РИБКА-ТРАНСЛЯТОР НЕ МОГЛА ВИНИКНУТИ ВИПАДКОВО. ЯКЩО ЦЕ ТАК, ТО ТИ ІСНУЄШ, ЩО ОЗНАЧАЄ (З ТВОГО ВЛАСНОГО ЗАСНОВКУ), ЩО ТЕБЕ НЕМА. ЩО Й ТРЕБА БУЛО ДОВЕСТИ».
«ОЙ ЛИХО, — СКАЗАВ БОГ, — ТАКОГО ПОВОРОТУ Я НЕ ПЕРЕДБАЧИВ». І МИТТЄВО ВИПАРУВАВСЯ ХМАРИНКОЮ ЛОГІКИ.
«ЯК ПРОСТО!» — СКРИКНУЛА ЛЮДИНА І ВІДРАЗУ ДОВЕЛА, ЩО БІЛЕ — ЦЕ ЧОРНЕ. І НА ПЕРШОМУ Ж ПІШОХІДНОМУ ПЕРЕХОДІ ЇЇ ЗБИЛА МАШИНА.
БІЛЬШІСТЬ ТЕОЛОГІВ ОДНОСТАЙНО СТВЕРДЖУЄ, ЩО НАВЕДЕНИЙ ТУТ ДОКАЗ — ПОВНА НІСЕНІТНИЦЯ. ЦЕ, ЩОПРАВДА, НЕ ЗАВАДИЛО УЛОНУ КОЛЛУФІДУ ДОБРЕ ЗАРОБИТИ НА КНИЖЦІ «ХТО СТОЇТЬ ЗА БОГОМ», У ЯКІЙ НАВЕДЕНИЙ АРГУМЕНТ ПОСІДАЄ ЧІЛЬНЕ МІСЦЕ.
ЩО Ж ДО БІДОЛАШНОЇ РИБКИ-ТРАНСЛЯТОРА, ЯКА ТАК СМІЛИВО ПОДОЛАЛА ПЕРЕПОНИ НА ШЛЯХУ ДО ЗАГАЛЬНОГО ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ, ТО ЗАЗНАЧИМО, ЩО ВОНА СТАЛА ПРИЧИНОЮ НАБАГАТО БІЛЬШОЇ КІЛЬКОСТІ ВІЙН ЗА ІСТОРІЮ ГАЛАКТИКИ, НІЖ БУДЬ-ХТО ІНШИЙ».
Артур зітхнув. Не без жалю він відзначив, що стрибок у гіперпростір не доконав ного. Цієї миті він був на відстані шести світлових років від Землі. Якби вона існувала.
Земля.
Картина рідної планети болем відгукнулась у серці. Той факт, що Землі більше не існувало, видавався настільки блюзнірським, що просто не вкладався в голові. Він спробував уявити собі, що немає більше ні батьків, ні сестри. Жодної реакції. Він перебрав у пам’яті своїх знайомих. Ніякої реакції. Згадав зовсім незнайомого чолов’ягу, за яким стояв у черзі в універсамі. Всередині щось прокинулось, укололо. Універсаму більше нема. Немає більше продтоварів. Колони Нельсона немає! Пропала колона Нельсона, а усі ніби у рот води понабирали. Та й кому обурюватись? Тепер колона Нельсона існувала лише в його уяві, яка разом із тілом знаходилась у надрах цього смердючого корабля. Артура подолав приступ клаустрофобії.
Англії більше немає. Нехай. Америки, подумав він, також немає. Жодної реакції. Для початку спробуємо оперувати меншими категоріями. Нью-Йорка немає. Ніякої реакції. Він інколи всерйоз і не гадав, що це місто існує насправді. Долара, подумав він, більше немає. Легке хвилювання. Немає фільмів Богарта[13], сказав він собі. Гострий біль. Закусочні «Мак-Дональд»? Немає більше макдональдських гамбургерів!!!
Удар виявився настільки жорстоким, що свідомість Артура відключилася. Коли він прийшов до тями, то зрозумів, що кличе матусю.
І враз він скочив на рівні ноги.
— Форде!
— Га? — Форд підвів голову.
Він сидів у кутку й наспівував про себе. Що найбільше втомлює у космічних мандрах — так це проходження гіперпростору.
— Ти говорив, що працював над новим виданням цієї книги. На Землі ти теж займався збиранням матеріалу?
— Так. Мені вдалося дещо розширити стару статтю довідника.
— Що там було про нас написано?
— Будь ласка, — Форд простягнув «Путівник».
Артур марно намагався вгамувати тремтіння в руках. Він набрав потрібний код. Екран спалахнув і почав висвітлювати інформацію. Артур закляк.
— Але тут немає потрібної статті! — вигукнув він.
— Дивись уважніше, — кинув Форд через плече. — Внизу сторінки, після ЗЕЛУМБІДІС — ЕКСЦЕНТРИЦИЦЬКОЇ ДІВИ З ЕРОТИКОНА VI.
Артур прийняв до уваги пораду Форда. І… не повірив своїм очам.
— Що таке? СУМИРНІ? І все? СУМИРНІ? Одне слово!
— Слухай, — сказав Форд, знизуючи плечима, — у Галактиці 1000 мільярдів зірок, а кількість бітів у сто разів менша. Потім, про Землю більше знати й не потрібно.
— О Боже! Форде, я сподіваюсь тобі вдалося доповнити статтю.
— Так, мені вдалося умовити редактора. Він погодився на розширення статті. Звичайно, він дуже урізав мій матеріал, але й то — хвалити Бога.
— І який же тепер вона має вигляд?
— У ЦІЛОМУ СУМИРНІ, — відповів Форд, зашарівшись від задоволення.
— У ЦІЛОМУ СУМИРНІ? — зойкнув Артур.
— Що за галас?
— Це я кричу, — вигукнув Артур.
— Ні! Не ти, — прошепотів Форд. — Здається, ми вляпалися.
За дверима почулися кроки.
— Дентразі? — перейшов на шепіт Артур.
— Ні, вони не носять взуття на залізних підборах.
— Хто ж це?
— Якщо пощастить, то вогони одразу викинуть нас за борт.
— А якщо ні?
— Якщо ні, — Форд спохмурнів, — і капітан не жартував, відносно того, що він прочитає нам свої вірші, то…