Горський замовк, стомлено поклав руку на чоло. По павзі знов заговорив:
– Я більше пристаю і вірю класифікації Коєна, – і професор почав легко креслити на звороті папірця знайомі визначення:
1) залізні аероліти:
а) аеролітне залізо,
б) літосидерити;
2) камінні аероліти:
в) ахондрити, цілком або майже без заліза,
г) хондрити, з хондрами й помітною кількістю заліза,
ґ) сидероліти.
Накресливши, професор знов помовчав, а потім щиро звернувся до Марича:
– Ви розумієте мене? Що певного можу сказати я, коли всі авторитети жодним словом не обмовилися про аероліти, що складалися б виключно, а бодай частково, з платини? Ну? Лише денеде в незначних мікроскопічних дозах її помічали в аеролітному залізі. Але й твердо сказати: «абсурд», «ні, не може бути» – я, чесно признаюсь, не можу сказати. Вагаюсь! Не маю сили! А разом і припустити... Ні! Це ж казкові скарби! А втім, хай це буде звичайнісінький залізний аероліт – півсотні мільйонів тонн заліза – чудесний подарунок радянській металургії.
Професор замовк і стомлено послав зір за вікно купе.
Мовчав і Марич. Аж поки провідник вагона не порушив мовчанки й не відірвав од мрійних і химерних думок.
Це був шостий день подорожі. Експрес лишив позаду тисячі кілометрів, і провідник повідомив, що незабаром має бути станція Тайшет.
* *
*
В напівтемному сірому куткові станційної зали (недалечко від віконця каси), на широкому ослоні, схиливши безвольну голову на широкі груди, хропів тілистий широкий чолов’яга.
Він зі свистом видихав повітря й заповнював залу важким перегаром горілки. Волохата шапка з’їхала аж на самісінькі очі, підборіддя грузло в брижах кожушанки, напнутої спереду чорним зашмульганим фартушком, які носять завжди носії.
– Пууухуу, – важко випускав чолов’яга повітря й сонно цмокав губами.
Згодом біля ослону спинився низенький дідусь у темній шинельці з кантами на червоноверхому кашкеті. З хвилину дивився розгублено на носія, а по тому скрикнув:
– Мироне, Мироне, потяг скоро. Мироне! – й побіг далі.
Швидко знов повернувся ще дужче заклопотаний. Почав торсати носія.
– Мироне, Мироне, потяг зараз! Багаж треба вивантажити, Мироне, чуєш?
– Угу... – прогурготів Мирон і важко свиснув носом.
Начальник станції ще дужче засіпав носія за плече, зайшовся криком:
– Вставай, зараз потяг, Мироне, чортяка, Мироне. Чортяка!
– Угуу... – мугукнув Мирон і знов засвистів носом.
Начальник станції цупко схопив старечими зморшкуватими пальцями велетенську руку Мирона, – силкувався потягти його з ослону. Десь задзеленчав телефонний дзвоник і він, покинувши Мирона, стрімголов полетів із зали.
За п’ять хвилин, гримаючи буферами, на станції, важко стримуючи розгін, зупинився транссибірський експрес.
* *
*
Марич і Горський розгублено стали на пероні. Що ж робити? Потяг стоїть три хвилини, а багаж? Усе ж у багажному вагоні!
– Носій! Багаж! Чорти кудлаті, багаж беріть! – долетіло десь од паровоза.
На перон вибіг начальник станції. Розгублено покрутився на одному місці й знов зник у станції. Професор і Марич почули благальні вигуки:
– Мироне, Мироне!
Тої ж хвилини професор Горський помітив, як кондуктор багажного вагона підсунув до дверей найбільший пакунок (з інструментами, очевидячки, рішивши кидати багаж прямо на перон). Професор несамовито скрикнув:
– Стійте, обережно!
Марич, широко розтуливши очі, дивився вслід професорові, що прудко похлопчачому мчав до вагона. Потім зрозумів у чому справа й побіг собі.
Але даремно. Коли перший п’ятипудовий вантаж опинився на спині професора й він, важко пересуваючи ноги, поніс його до платформи, засюрчав свищик. Зойкнув паровоз, і чорні двері багажного вагона тихо поповзли вперед.
Побачивши, що потяг рушив, професор безсило пустив вантаж додолу – ноги йому затремтіли й він стомлено сів на пакунок, подивився жалібно на Марича й подитячому тихо запитав:
– Вікторе Миколайовичу, що ж робити?
Потім несподівано різко став на довгі ноги. Поблід і затремтів від злости:
– Це ж чорт знає що таке! Це ж... – і помчався до станції.
Начальник станції, побачивши раднаркомівський мандат, смертельно зблід. Йому затремтіли пальці й болісно задьоргались м’язи на правій щоці. Горський грізно запитував: