– О, я бачу, ви цікавитесь країною страшних більшовиків.
– Як бачите...
Вони перекинулися ще кількома незначними фразами й відчули обоє, що самі ж себе поставили в скрутне, недоречне становище.
Згодом Ґіна підвелася, щоб іти.
В очах у Марича майнув справжній непідробний ляк. Він благально подивився на неї й зустрів її очі – вони ледвеледве посміхалися тепло, з жалем.
– Ви обідали? – запитала вона зненацька.
– Ні.
– Я теж. Може, підемо разом.
– Звичайно. Треба обов’язково чимсь зустріч відзначити, – радо проказав Марич. – Як же, – старі друзі.
В іронії його згучали болючі нотки.
Ґіна подивилась на нього зпід насуплених чітких брів і тихо двозначно проказала:
– Тільки?..
Марич змовчав.
* *
*
Егеге! Ґіна ніяк не могла припустити, що келих дорогого «Хейсік» й гама галасливих джазбандівських згуків можуть так впливати на настрій і викликати давні спогади, від яких щемить серце й горло здавлює лоскіт – передвісник сліз.
Дорога аристократична «Ротонда» в час обіду наповнилася своїми відвідувачами. Шкляні вертючі двері ледве встигали пропускати чисто виголених джентльменів (стомлених біржовим нервовим днем), з розкішно зодягнутими подругами, в яких одяг коштував в сто разів дорожче, аніж вся їх істота.
Після першої чарки дорогого вина й майстерно виготовлених страв втома у джентльменів зникала, очі жвавішали й починали іскритись вогником задоволення й поблажливосте. Тут усе було підпорядковане так, аби дати за короткий час заклопотаній людині біржі максимум розваги й насолоди.
Марич тримався в цьому незвичайному оточенні сторожко й суворо. Офіціант налив у келихи шипучої рідини. Ґіна подалась уперед й шукала Маричевих очей.
– За що ж вип’ємо?
– Дивне життя, Маричу, – заговорила знову, не спускаючи з нього блискучого зору. – Ось, здається, немає логіки й плану, контролю... А може в тому й є його закономірність...
Джазбанд заглушив її голос. Щоб краще чути було, Ґіна зляглась на стіл і очі її, і лице були темні й принадні.
Обоє томилися, обом хотілося порозумітися так, щоб не торкнутись болючого місця й довідатись про теперішнє життя.
Сильний фізично, твердий, чесний як суспільна одиниця, Марич поза суспільством, у свойому інтимному житті часом подитячому був безпорадний і безсилий.
Вино й музика розбурхали пристрасті й примусили заговорити мовою почуттів. Марич перший простяг руку.
– За минуле, Ґіно!
Ґіна знов жадібно випила й зараз же наповнила собі другий.
Нахилилася ще дужче вперед й тихо в лице проказала:
– Любий, за майбутнє.
Її слова перервав чужий голос. Біля столу зупинився офіціант і простяг Маричеві газету:
– Прошу – вечірній нумер! Надзвичайно цікавий нумер. Дивовижний винахід інженера Ерґе, а також подробиці про знаменитий Арізонський аероліт.
Марич зле розумів англійську мову й тому лише слово «Ерґе» врізалося йому в голову. З мить розгублено дивився на офіціанта, потім витяг гроші, поклав газету на стіл.
З першої шпальти на нього дививсь сірий портрет інженера Ерґе.
В блакитних добрих очах Марича згасла ніжність, й м’які обриси його темного обличчя загострилися й лице покрила сіра, сувора машкара.
І несподівано голоси й шум джазбанду – які він до того часу ніби не помічав, – болюче різонули йому вуха.
* *
*
На вулиці суворо простягли один одному руки й важко, як обов’язок вимовили непотрібні, як і завжди при нещирому прощанні, слова:
– На все добре.
– На все.
– Гадаю, що ще побачимось?
– Звичайно...
Ґіна підвела руку й до неї готовно наблизилось з близької зупинки чорне лаковане таксі. Марич повернув на Бродвей.
Оспіваний і змальований до дрібниць туристами – в популярних спогадах і підручниках – уславлений тридцятиверстний Великий Білий Шлях уже тонув у полум’ї електрики найрізноманітнішого кольору й відтінків.
У глибокім чорнім проваллі неба іскрились й мигтіли дивовижні велетенські реклами, а незримі пальці, доповнюючи галас газетярів і гучномовців, виводили блискучий вогняний напис – останню вечірню новину НьюЙорку.
– Винахід інженера Ерґе. Ерґе робить революцію в повітроплавстві! Завтра в клубі інженерів Ерґе зробить докладну доповідь. Ляйстерд уже купив винахід Ерґе.
Під хвостатою кометою криваво іскрився другий напис:
– До Арізони виїхала перша партія дослідників. Завтра на місці, де впав Арізонський аероліт, почнуться перші розкопини. Аероліт дасть міліард доларів чистого прибутку. Купуйте акції нового товариства «Арізона». Купуйте! Купуйте!! Купуйте!!!