Марич знов згадав далекий Сибір, і чим ясніше викреслювалися в його пам’яті образки далекого минулого, тим ясніше ставало для нього, що роки не лише принесли фізичну зміну для них обох, а принесли й в почуття глибокі й солідні корективи. Ясно й нещадно – вихід один, якщо в тебе досить сили, якщо ти сильний не лише фізично – зроби так, щоб зустріч оця стала остання й прощальна.
Марич довго ще сидів, стиснувши свої скроні, потім перевів зір на лист професора Горського, випростав спину й простяг руку до листа, обережно уклав назад його в конверта й поділовому, як у себе в робочому кабінеті витяг невеличкого охайного блокнота і дрібно написав на чистій сторінці:
«1) Візита проф. Барінґеру (в справі розкопин Арізонського аероліту). 2) Лист Валентину Андрійовичу. 3) 13/Х лекція інженера Ерґе».
* *
*
Інженер Ерґе стояв за катедрою на високому помості рівно й самовпевнено. Чорний одяг ще дужче підкреслював ставність його сильного й гнучкого тіла. Всі рухи, не зважаючи на сувору розміреність і, мабуть, підготованість не викликали вражіння неприродности, а доповнювали ефектну й ділову промову.
Простора зала з рівними високими колонами, сповнена переважно фахівцямиінженерами й можніми підприємцями, напружено слухала промовця.
У бінокль добре видно було продовгувате виголене смугляве спокійне лице, іноді легка посмішка торкала рівні сухі губи, тоді очі звужувалися й вилучали хитрі веселі блиски. Марич жадібно розглядав це лице, що нагадувало йому спокійного самовпевненого хижака. Він бачив Ерґе всього лише тричотири рази, але ці зустрічі посіли яскраве місце в його пам’яті. І дивно, за довгі роки Ерґе фізично нітрошки не змінився, ніби час обминув його.
Згадуючи Ґіну, а разом з нею й Ерґе, Марич завжди відчував у собі до цього чоловіка глибоку злість, зневагу, зараз же розглядаючи у бінокль лице свого супротивника, Марич, на диво собі, не почував до нього знайомого почуття й дивився з цікавістю, спокійно, запитуючи себе: чим саме привабив цей чоловік Ґіну піти за собою? Це питання завжди переслідувало Марича й він ніколи не міг дати на нього ясної й вичерпуючої відповіді.
За хвилину перевів бінокль з обличчя інженера на ті речі, що оточували його.
На високому мармуровому п’єдесталі стояв винахід Ерґе – дирижабль нової конструкції. Збоку на квадратовій чорній дошці великими чіткими літерами було викладено найголовніші принципи, що застосовано до нової конструкції. Уся суть винаходу полягала у відкритті нового нескоропалкого газу, втричі легшого за водень. Марич шукав на дошці формули цього газу й, не знайшовши, звернувся до сусіди за поясненням. Той посміхнувся й відповів, що то таємниця винахідника.
Марич, не розуміючись на повітроплавстві, все ж таки відразу зрозумів величезну вагу й значення винаходу. Газ утричі легший за водень! Які можливості для повітроплавства! Це значить втричі збільшена вагопідйомність, швидкість і тривкість.
Звичайно, революції (як рекламувала преса) винахід у повітроплавстві не робив, він лише удосконалив сучасний дирижабль і посунув техніку вперед на величезних три кроки. Новий дирижабль мав велику довгасту, гостробоку цільнометалічну сигару – оболонку, всі приміщення були сховані в нутро конструкції й крім моторових гондол зовні була лише невеличка командорська рубка.
Кожна група моторів мала по два гвинта: один тяг, другий штовхав конструкцію.
Марич застав кінець лекції. Він бачив, як Ерґе ввічливо посміхнувся і нахилив голову, дякуючи авдиторію за увагу.
Підійшов служник до п’єдесталу й накинув рудий чохол на конструкцію.
Зала втратила напружену тишу, заворушилася й сповнилася гомоном. Слухачі жваво обмінювалися думками з приводу винаходу, рушили у фойє.
Марич протовпився у кінець зали, до головного виходу й зупинився під колонами. Він і сьогодні не міг осилити себе і, йдучи на лекцію Ерґе, ніс у собі приховану боязку думку – побачити Ґіну.
Зала хутко спорожніла й Марич, окинувши востаннє зором авдиторію, ступив уперед до виходу, але відразу став розгублено на місці – назустріч йому зза протилежних масивних колон виринула чорна постать інженера Ерґе.
Той зацікавлено поглянув на самотню постать і вже було пройшов далі, як і собі несподівано став нерухомо на місці й звів докупи чорні ламані брови – потужна думка з’явилася в його очах. Швидко обоє глянули в вічі один одному й тоді враз в очах Ерґе зникла напруга й куточки сухих губ погострішали. Марич зблід, бо бачив, що Ерґе впізнав його.