Він благально подивився на батька, і той, демонструючи чудеса проникливості, яка, чесно кажучи, не належала до його переваг у повсякденному житті, моментально розібрався в ситуації.
— Назаре, тобі пора лягати спати, — це було вимовлено з підкресленою суворістю — нічим, по суті, не заслуженою, — але вони чудово зрозуміли один одного.
— Іду, татку.
Усі чотири голови «дракона» мимоволі просяяли, побачивши найвихованішу дитину в світі.
— А якщо лише на хвилинку… — почала було одна з бабусь, але відразу затнулася, бо Назар глянув на неї так, немов збирався сказати: «Я був би просто щасливий, якби ви знайшли собі когось іншого, щоб його розірвати на шматочки і зжерти з кетчупом!»
Спантеличено перезирнувшись, «дракон» розпався.
Назар побажав усім «на добраніч» і побрів до ванної чистити зуби.
Кілька разів йому вдавалося задрімати, але голоси вже не дуже тверезих гостей долинали із сусідньої кімнати — коли вони сміялися з тих анекдотів, котрі можна було вільно розповідати і коментувати лише за відсутності восьмирічної дитини, чи про щось сперечалися — і знову будили його.
Зрештою, Назар просто розплющив очі і дивився в темряву, туди, де була невидима стеля. Він раптом подумав, що даремно сьогодні розлютився на своїх бабусь і дідусів, тому що насправді вони хороші, люблять його і не вважають поганим. Тільки іноді не можуть розібратися між собою. І якби в нього було багато грошей — наприклад, як у того «найбагатшого чувака у світі» — то він накупив би кожному з них багато чудових подарунків…
Очі Назара почали злипатися, як це завжди відбувається, коли думаєш у темряві.
— Сто мільярдів… — промовив він уголос і за шість секунд уже міцно спав.
Розділ З
Пил з-під ліжка
Розплющивши очі, Назар зрозумів, що гості давно розійшлися, і вже глибока ніч. Він прокинувся, але не від шуму. Стояла звична для такої пори тиша. Назар мав добре розвинуту здатність відчувати час. Іноді, встаючи вночі в туалет, напівсонний, він угадував його з точністю до плюс-мінус декількох хвилин — хлопець не один раз у цьому переконувався.
Зараз він «побачив», що стрілки годинника (хлопчикові завжди уявлялися стрілки якогось годинника всередині голови, і вони цокали незалежно від його волі) перебувають десь близько чверті по третій — і помилився лише на дев’ять хвилин, бо насправді була друга година двадцять чотири хвилини.
Назар задумався: що ж, як не шум, могло його розбудити? У туалет йому теж не хотілося. Було тільки дивне відчуття: його тіло ледь-ледь починало прокидатися, а голова вже міркувала чітко й осмислено, начебто він не засинав зовсім. Крім того, Назар був абсолютно впевнений, що йому не наснилося щось погане; цієї ночі він узагалі не бачив жодного сну. Може, це був випадковий шум — за стіною чи на вулиці? Однак Назарові не пригадувалося, щоб він колись прокидався так пізно через сторонні звуки — він спав дуже міцно. Навіть торік, коли хтось уночі запустив каменем у вікно на кухні, він дізнався про це тільки вранці. Але зараз…
Що це?
Тепер, коли в нього цілком прокинувся нюх — покомизившись, нарешті ввімкнулося останнє з п’яти основних чуттів — Назар уловив запах.
…Запах злежаного тисячолітнього пилу, що віддавав гострим мишачим духом. І ще чимось, що викликає панічний підсвідомий страх. Назар весь закам’янів під ковдрою.
Тому що відразу ж упізнав цей запах.
От чому він прокинувся.
Виходить, чудовисько зовсім не збиралося залишити його в спокої і… — від миттєвого прозріння Назар боявся навіть випадково поворухнути занімілими пальцями ніг, немов найменший рух був спроможний збільшити його жах до розмірів всесвіту, — …і воно просто терпляче вичікувало всі ці дні зручної нагоди. Виходить, пам’ятний випадок із фільмоскопом виявився тільки початком. І те, що він бачив тоді на стіні, зараз перебувало десь поруч…
«А якщо воно не просто десь поруч, а, скажімо, під твоїм ліжком?» — вимовив хтось у голові Назара.
Хлопчик із усієї сили прислухався до нічної тиші кімнати, намагаючись уловити найменший підозрілий шелест, звук, рух… Особливо з-під ліжка. Якщо монстр ховався саме там, то зараз межею між ними був лише тонкий шар листової фанери і матрац із простирадлом.
А може, припустив Назар, намагаючись думати спокійніше і раціональніше (по-дорослому?), може, все це просто дурничка, і причина зовсім в іншому? Просто безглузді страхи, просто темрява.