— Всяко буває, — сказав я і підозріло подивився на свою половину. Вона відповіла гнівним поглядом.
— Але найгірше, — розпатякував далі таксист, — коли подружжя в таксі розплачується. Оце комедія! Якийсь жебрацький водевіль! Чоловік одразу першим вискакує, ніби за ним чорти женуться, щоб не пекти раків, поки дружина мідяки відраховує...
Мене кинуло в жар, я гарячково пригадував, у яку кишеню сховав заповітну троячку.
— Вибачте за балаканину, це професійне, щоб за кермом не закуняти. Вас це не стосується — одразу видно, що ви благородна людина. Зважте, таксисти не помиляються: ви науковець, у чині не менше доцента. От ми і приїхали! Прошу, вельмишановний доценте!
Дружина кулею вилетіла з машини.
— Прошу! — ґречно сказав я, вручаючи водієві троячку. — Здачі не треба!
— Дякую, дорогий доценте! — з гідністю відповів він.
Я поблажливо поплескав шофера по плечу:
— І все ж ви переоцінили свої здібності. Я не доцент, а інженер, правда, кгм... старший. Отож не такий вже ви й психолог!
— Може, й так, — сказав таксист. — Зате маю троячку! — і він помахав перед моїм носом моєю ж асигнацією. — А на лічильнику вісімдесят п'ять коп. Це варто психології, га?..
___________________
КОНТЕКСТИ
Рак: «Задкуймо вперед!»
____
Піаніст вимагав акордної оплати: карбованець за акорд.
____
Знявши голову, і з новим головою, бува, плачуть.
____
Так опустився, що довелось підвищити.
____
На душі посвітлішало — засвітив в око ближньому.
____
Навіть у реанімації твердив: «Не вчіть мене жити!»
____
Нема поганих лікарів. Є нікудишні хворі.
____
Впав у щасливе дитинство.
____________
ПЛАТА ЗА СТРАХ
Заявляю без будь-яких «але»: я — за страхування.
Я за всі види страхування і за всі його підвиди: від вогню, дощу, духових інструментів, сімейних обставин тощо.
Я люблю наше страхування.
Я обома руками за те, що «страхова сума виплачується при дожитті застрахованим до вказаного у договорі строку». Хоча ви не знаєте моєї дружини, не кажучи вже про мого тестя.
Я за всі мудрі і гуманні пункти державного страхування, особливо за § 8 Правил змішаного страхування життя: «Якщо смерть застрахованого настала внаслідок умислу особи, призначеної для одержання страхової суми, то цій особі страхова сума не виплачується». Хоча ви не знаєте мого тестя, не кажучи вже про мою дружину.
Це патетика. Гумор у тому, що я боюсь усяких страхагентів.
Він прийшов, коли вдома я лишився сам — дружина й тесть відбули у середземноморський круїз.
Отже: принесла нелегка страхагента.
Я показав йому останній червінець, передостанні штани, а на додачу — ікебану страхових квитанцій.
Та кругленький страхагент, попри кролячі очі, мав анакондову хватку. Зігнорувавши доказові червінець і штани, він миттю виявив за квитанціями, що я не застрахований від постійної втрати працездатності од нещасного випадку, не кажучи вже про летальний кінець. Дружина й тесть, звичайно, були застраховані й від цих прикростей. Хто-хто, а я таки добре їх знаю. А вони мене.
Ну, нежданий візитер вчепився за мою особу, як кліщ весняно-літнього енцефаліту. Цей страхагент був якимсь неперевершеним ентузіастом летального кінця.
Із запаморочливими подробицями він наводив хвилюючі приклади виплати чималих сум за летальний кінець застрахованих «внаслідок вибуху, обвалу, опіку, удару блискавки, дії електричного струму, обморожування, нападу злочинця, нападу тварини, раптового отруєння, крім алкогольного (що мене насторожило) та отруєння іншими речовинами, вжитими замість алкоголю (що теж не порадувало з огляду на дружину, не кажучи вже про тестя), а також від кліщового весняно-літнього енцефаліту (який згадувався вище), патологічних родів або задушення внаслідок попадання в дихальні шляхи стороннього тіла».