· Де знаходився кабельний завод, з якого Орлов спромігся роздивитися все це за лічені хвилини?
6. За словами Орлова, [13] інші свідки розповідали, що німці "розбивали малюків об камені"8.
Усякий, хто уважно читає Біблію побачить, що голокостні історії не є новиною для жидів (Буття 6, Буття 19:24, Вихід 11, Джошуа 6, Матвія 2:16). Крім того, побожні люди черпають натхнення, зокрема, з Писання. Псалми 137:9:
"Блажен, хто візьме і розіб'є немовлят твоїх об камінь".9
7. Тамара Михасева: [7], [13], [32]
"[…] Молода російська жінка, чий чоловік жид був командиром Червоної Армії […] залишила місце страти з етнічним німцем, який був одружений з жидівкою. […] Цей зросійщений німець (“фольксдойче”) пішов з місця страти (з Тамарою Михасевою) лише після того як ще раз узяв хлопчика [сина] на руки, поцілував його в очі і попрощався з дружиною і тещею".
· Отже молоду російську жінку і етнічного німця допустили в якості глядачів до місця страти для засвідчення надсекретного масового розстрілу жидів?
· Михасева прикрашає свою історію гавкотом багатьох собак і ревінням танцювальної мелодії з динаміків, для заглушення криків жертв [33].
8. Жидівка Неся Елгорт повідомляє нам: [7], [13], [34]
"Дивом врятувалася із своїм маленьким сином Іллею […] незаймана кулями […] вибралася з під купи теплих закривавлених тіл […] сотень і тисяч трупів, що громадилися один на одного.
[…] Мені тепер важко зрозуміти, як я вибралася з тієї ущелини смерті, але я виповзла, керована інстинктом самозбереження."
· Ні в Несю Елгорт, ні в її маленького сина не влучила куля! Як їй вдалося виповзти — з дитиною! — з-під величезної купи трупів? Навіть за найсприятливішого положення — яке за згаданих обстави більше, ніж малоймовірне — вага трупів в кінцевому рахунку стиснули б грудні клітки матері і сина так, що дихати стало б неможливо. Варто також запитати, чи не постраждала вона або дитина від ударів тіл, що падали на них із висоти усього лише 2–3 метри?
· Вона втекла з яру непоміченою. Чи була там охорона?
· Чому втекти вдалося лише жінкам, серед тих хто врятувався немає жодного чоловіка, хоча вини фізично набагато сильніші?
9. Жидівка Олена Бородянська-Книш прибула в Бабин Яр [7], [13], [35]
"[…] [коли] вже стемніло. […] Вони відібрали наш одяг […] і провели далі метрів на п'ятдесяти, де відібрали наші документи, гроші, кільця, сережки. Вони хотіли видалити золотий зуб в одного старого, але він пручався.
[…] Близько опівночі нам пролунала команда німецькою шикуватися в шеренгу. […] Через секунду тіла почали падати на мене. […] Ми були затиснуті між трупами. […] Німецький солдат перевіряв багнетом, аби переконатися, що ніхто не залишився живий. Випадково він став на мене, таким чином удар багнета пройшов повз мене.
[…] Я звільнилася, встала і взяла свою непритомну дочку на руки. Я йшла уздовж ярів. […] Видершись схилами ярів, я прямувала до села Бабин Яр".
На додаток вона розповіла іншу кошмарну історію, що відбувалася осторонь від місця жаху: [36]
"Я ніколи не забуду дівчину Сару, їй було близько п'ятнадцяти років, неможливо описати, якою прекрасною вона була. Її мати […] вбили прикладом гвинтівки […]. п'ять чи шість німців роздягнули [дівчину] догола, але я не бачила, що сталося після цього. Я не бачила".
· Чому цей свідок потрапив у Бабин Яр тільки з настанням темряви? В який день, врешті-решт? Багато свідків не могли не помітили величезний натовп жертв, що утворився з моменту їх збору ранком на розі вулиць до набагато пізнішого моменту прибуття на місце роздягання. Де всі ці свідки?
· Жиди нібито повинні були пройти реєстрацію вранці 29 вересня. Але вбивство відбувалося не тільки 29-го, але й 30 вересня також. Він [37] навіть стверджує, що "марш смерті тривав три дні і три ночі". Де десятки тисяч людей перебували вночі (чи декілька ночей)?
· Згідно з цією версією, жертв спочатку роздягли догола, а потім, приблизно в 50 метрах осторонь, звільняли від документів, грошей та ювелірних виробів. Чи процедура змінювалася кожні кілька хвилин? Чому інші свідки не згадали про обстеження жертв для виявлення золотих зубів? Скільки часу це тривало?
· Можливо, київські жиди розуміють накази німецькою мовою?
· Яким чином німецький солдат міг стояти на Олені Книш, якщо вона була покрита тілами? Скільки часу потрібно солдати, аби облазити гору трупів, вбиваючи багнетом ще живих? Тобто жертв все ж таки не ховали заживо?
· Де саме у Бабиному Яру знаходиться село?? Наскільки ймовірною є історія насильницького роздягання дівчини Сари п'ятьма або шістьма німцями у можливому секторі обстрілу кулемета?
10. Лише єдиному свідку совєти дозволили (або наказали) надати свідчення за кордоном. У 1968 році Діна Пронічева свідчила у Дармштадті на судовому процесі проти 11 членів айнзацкоманди 4а. Ця справа зберігається під замком і є недоступною для дослідникив!
Філіп Шабесофф, репортер «New York Times», писав: [38]
"Коли стрілянина припинилася, стіни яру підірвали і уламки засипали тіла чоловіків, жінок і дітей, що лежали там. Деякі з них були ще живими".
Те що А. Кузнєцов дізнався від Пронічевої і включив у свій роман "Бабин Яр" [39] не узгоджується з показаннями інших, наприклад:
"[…] Німецькі солдати розстрілювали жидів з кулеметів з протилежного боку яруги Бабиного Яру протягом всієї ночі в напівтемряві, освітленій невеликим багаттям".
Але справа стає ще більш заплутаною, коли читаєш записи Діни Пронічевої в опусі Віна [40]. Значні розбіжності в її записах із заявою на суді Дармштадта додані в дужках, з поміткою П (протокол):
"28 вересня 1941 року по всьому місту розмістили наказ німецької влади […] близько 8 години ранку [П: о 8 годині] біля вулиць Дехтяревська і Мельника [П: Дяхтеровська і Мельникова] […] мої батьки і моя сестра рушили до місця збору […] [П: Було дуже жарко] Я супроводжувала їх, а потім мала на меті повернутися в свою сім'ю […] великі групи людей […] разом із українцями, росіянами і громадянами інших національностей […]. […] вулиці, що ведуть до території кладовища були повністю переповнені людьми. Коли ми наблизилися до місця збору ми помітили облогу з німецьких солдатів і офіцерів […] також поліцейських [П: танкових вершників]. [П: Ми пішли в гору] […] привели нас групами по 40–50 в так званий «коридор», близько трьох метрів завширшки, який був сформований з німців, що стояли з обох боків близько один до одного з палицями, гумовими кийками та собаками […]. Німці жорстоко побили кожного [П:. Багато хто впав і був розтоптаний в тонку м’якоть] [в] місці в кінці «коридору» […] поліцейські роздягли їх […] до нижньої білизни [П:… догола] Побитих і роздягнутих людей гнали групами в Бабин Яр […]. Вони привели нас на виступ над яром і почали стріляти в нас з автоматів [П: кулеметів.]. [П: в протоколі абсолютно інша версія: німецький солдат запропонував їй свободу в обмін на секс. Вона розповіла їм що є росіянкою і довела це за допомогою трудової книжки та профспілкового квитка, тоді за наказом німецького офіцера її відправили нагору і до вечора не заганяли в яр з іншими людьми] […] коли настала моя черга я кинулася в яр живою [П:.. стрибнула у яму] […]. Тут ходили німці і поліцейські і стріляли або били до смерті всіх, хто був ще живий […]. Якійсь поліцейський або німець перевернув мене ногою, […] став мені на руку і груди [П: він побив мене] […] Потім вони почали […] засипати трупи землею та піском [П:.. Я залишилася лежати під землею] я не могла вже дихати, звільнила себе від землі однією рукою, [П: моя права рука, на якій стояв солдат, була пошкодженою] і видерлася на край яру […]. Другого дня я побачила німців, які гналися за старою і хлопчиком років 5 чи 6 років, що тікали з яру. Бабу застрелили, а хлопця зарізали ножем. Близько 10 метрів від цього місця сім німців прийшли разом, ведучи двох молодих дівчат. Вони зґвалтували їх там, а потім зарізали."