Алонсо Моеха і Хосе Френко жадібно дивилися, як команда моторного човна скидала одну по одній ті бомби, що залишалися. Щоразу лунали глухі вдари, в стовпах брудної води злітали вгору водорості й оглушені риби. Четверта бомба вибухнула трохи пізніше перших: мабуть там було глибше.
Човен уже мчав до берега по нові бомби, як Моеха збуджено вигукнув, стискуючи кулак руки, простягненої до озера:
— Френко! Єсть! Дивіться, що це?
На вершині брудного водяного стовпа, що поволі розпадався й осідав униз, темніла якась велика, округла річ. Вона повільно поверталася й падала в воду.
— Назад! — крикнув Моеха командирові човна не своїм голосом. — Виловіть це й привезіть мені! Негайно!
— Пане Моеха, то… то, здається мені, колесо «Люцифера»… — шепотів Хосе Френко, не відриваючи очей від круглої речі, що пливла по воді.
Моторний човен хутко наближався до неї.
Ось двоє з його команди зачепили круглу річ, почали втягували її на човен. Та вона була надто велика. Тому човен повернув назад, тягнучи її за собою на буксирі.
— Колесо! — вигукнув знов Френко.
— Колесо «Люцифера»! — не стримав вигуку й Моеха. — Влучили таки!
Моторний човен наблизився до берега. Через хвилину кругла річ лежала на траві. З неї стікала вода, вона виблискувала мокрими боками.
Так, сумніву не було. Перед Моеха лежало велетенське колесо автомобіля Сивого Капітана, відірване вибухом глибинної бомби. Зламана вісь стирчала вгору. Товстелезна гумова покришка, здавалося, не була пошкоджена зовсім. Детектив переміг! Пошкоджений «Люцифер» лежав там, у глибині озера!
— Ще бомб! — наказав Алонсо Моеха, ставлячи ногу на колесо, мов перед ним лежав живий повалений ворог.
Не гаючи часу, човен з новим запасом бомб уже відпливав. Хосе Френко наблизився до детектива.
— Пане Моеха, — сказав він виразно, вказуючи на те місце озера, де вибухнула четверта бомба. — Пане Моеха, з «Люцифером» уже все покінчено. І Сивому Капітанові не вийти назовні…
Моеха подивився туди, куди вказував Френко. З-під води виринали великі повітряні пухирі — один за одним, один за одним. Мабуть, та ж сама глибинна бомба пошкодила автомобіль так, що з нього виходило повітря.
— Хай! — уперто мовив Моеха. — Краще добити їх остаточно, ніж залишити будь-яку можливість врятуватися. Хай кидають далі бомби. Всі до одної!..
Розділ одинадцятий
ПІД ВОДОЮ
З самого початку подій, що відбувалися цього разу в Фонтіверосі, Олесь помітив, що скоїлося щось недобре.
«Люцифер» хутко посувався на південь, коли Олесь сидів у каюті, розмовляючи з Мартою. Раптом пролунав глухий удар, від якого струсонулася підлога. І зразу швидкість «Люцифера» зменшилася. Крізь незачинені двері каюти долинув чийсь збуджений голос:
— Хуаніто, до ручної помпи!
Хтось пробіг по коридору, пролунали іще стурбовані голоси. Що трапилось?
Олесь здивовано поглядав на Марту, Марта на Олеся. Нарешті, юнак рішуче підвівся:
— Піду до Капітана. Треба взнати, в чому річ.
Але Ернана Раміро не було в каюті керування. Замість нього за штурвалом стояв Валенто Клаудо, який навіть не відповів на запитання Олеся, вдивляючись у прилади. Мабуть, трапилося щось серйозне…
Сивий Капітан увійшов до каюти швидкими, енергійними кроками. Обличчя його було зосереджене, кошлаті брови зійшлися на переніссі. Побачивши Олеся, він кивнув йому головою і сказав Клаудо:
— Ідіть до резервуарів, Валенто. Там треба весь час доглядати. Автомат не працює. Стежте за ручними помпами.
Клаудо вийшов. Капітан зайняв його місце за штурвалом. Але і його поведінка цього разу була незвичною. Замість того, щоб спокійно і впевнено, як завжди, вести машину, Ернан Раміро щомиті поглядав на маленький циферблат біля пульта. Олесь зазирнув на той циферблат.
Його стрілка нервово хиталася. Вона то кидалася ліворуч, майже до нуля, то повільно відсувалася праворуч.
Раптом Раміро заговорив. Голос його звучав глухо, мовби Капітан з трудом стримував себе.
— Вони не лише оголосили мені війну, вони вже почали її. Підступну, жорстоку війну… розставили по дорогах міни… Одна з таких мін вибухнула під кормою «Люцифера» і пошкодила апарат, що подавав водень до машини…
Олесь зрозумів усе. А Сивий Капітан говорив далі:
— Подача водню ручним насосом дуже непевна. А головне те, що я мушу тепер витрачати більше водню. Міни можуть бути всюди. Доводиться вести «Люцифер», не торкаючися колесами землі…