Все, до чого доторкувалась куля, спалахувало жарким вогнем. Але це тривало лише мить, бо майже зразу куля розірвалася, виблиснула снопом сліпучого білого полум’я.
Це було останнє, що побачили офіцери й солдати замаскованої артилерійської застави.
Ця перша поява «Люцифера» після морського бою з «Сан-Себастіаном» була лише початком. Виринувши десь близько морського берега, «Люцифер» за день промчав близько трьохсот кілометрів на північ. І жодна замаскована артилерійська застава не встигла зробити по ньому пострілу. З кожною з них сталося те ж саме, що й з заставою № 314. Жоден пост не попередив командира будь-якої застави — поява «Люцифера» була для всіх цілковитою несподіванкою. І всюди псувалися телефони, псувались і не могли стріляти гармати, хоч під час попередніх оглядів і перевірок були цілком справними.
Так тривало до вечора. А ранком «Люцифер» з’явився знов. Мов не знаючи про небезпеку, Сивий Капітан обрав цього разу шлях, де були розставлені електричні міни. Досвідчені сапери сиділи за кілометр від мін, вдивляючись в шлях і тримаючи напоготові контакти. Слід було тільки натиснути кнопку — і міна, з’єднана з постом сапера дротами, вибухне. Крім того, поміж електричними, були розставлені звичайні фугасні міни, що вибухали, ледве хтось натискував на ґрунт над ними. Поліція і жандармерія вжили всіх заходів, щоб знищити «Люцифер». Вони нібито передбачили все.
Але насправді вийшло не так. Ось що розповідав один з чергових саперів, який бачив «Люцифера» в той день.
— Мій спостережний пост був у гайку метрів за шістсот від дороги, що петлею опоясує гайок, а потім знов віддаляється від нього. Отож, я бачив дуже далеко, кілометрів на три-чотири в обидва боки. Змінивши свого попередника, я в польовий бінокль подивився навколо. Нічого цікавого не помітивши, поклав бінокль, перевірив акумулятори і контактну кнопку. Все було в порядку.
Закінчивши перевірку електроустаткування, я знов оглянув свою ділянку. Товариші казали мені, що, крім моєї електричної міни, на ній закладено ще кілька фугасних. Звісно, я не знав, де саме.
Шлях був зовсім порожній, бо проїзд по ньому був заборонений. Раптом я помітив праворуч вдалині, там, де шлях повертав до мого гайка, якусь дивну річ. Вона рухалась.
То був «Люцифер»! Я зразу впізнав його довгастий сіро-зелений корпус. Автомобіль швидко мчав по шляху, наближаючись до того місця, де була закладена моя електрична міна.
Тримаючи руку на контактній кнопці, я стежив за машиною. І так само несподівано я побачив перед «Люцифером», на відстані близько півкілометра, чорний стовп диму, що раптом виник з-під землі, розкинувся в повітрі велетенським грибом і повільно почав осідати вниз. Почувся вибух. То вибухнула одна з фугасних мін.
Чому вона вибухнула? Адже «Люцифер» ще не встиг наблизитись до неї… Проте, в мене не було часу думати. Не зменшуючи швидкості, «Люцифер» пролетів над велетенською воронкою від вибуху міни, немов зовсім не спираючись на землю колесами.
Настала моя черга діяти. До моєї електричної міни залишалося не більше трьохсот метрів. Я приготувався натиснути кнопку, щойно автомобіль наблизиться до міни. Але я не встиг нічого зробити. Моя міна вибухнула сама, раніше ніж я встиг натиснути кнопку контактів. Вибухнула, коли між нею та «Люцифером» залишалося ще метрів двісті п’ятдесят… То був найстрашніший з усіх вибухів, які мені доводилось бачити. На мить «Люцифер» закрився від мене хмарою диму від вибуху. А потім я побачив, як сіро-зелена машина вистрибнула з тієї хмари, хутко повернула праворуч по шляху і почала віддалятися від мого спостережного поста непошкоджена.
Довго я дивився вслід автомобілю Сивого Капітана, нічого не розуміючи. Як міг він висаджувати в повітря секретні міни, навіть не торкаючись їх, не доїжджаючи до них близько півкілометра. Я не знав і не знаю цього…
Звісно, цей сапер не розумів нічого, так само як і всі інші сапери, міни яких «Люцифер» висаджував у повітря того дня. Страшний автомобіль мчав у повітрі над воронками висаджених мін, крізь хмари диму й пороху. Надвечір його слід знов загубився, немов він розтав у синіх сутінках. І це сталось біля самої Столиці!
Але ще перед тим «Люцифер» промчав повз штаб жандармської бригади, розташований за сто кілометрів від Столиці. Тут не було ні застави, ні мін, тут ніхто не чекав Сивого Капітана.
З блискавичною швидкістю «Люцифер» наблизився до штабу і викинув аж два смертоносних чорних кільця. Одно впало на будинок штабу, друге позад нього, наздогнавши юрбу жандармів і наляканих поліцаїв, які тікали, побачивши страшний автомобіль здаля. Вони вже чули про знищення батарей. Таємничі блискавки, що вихопилися з кілець, вбили на місці всіх, хто був поблизу.