* * *
nam
fundonuli virtualny polihon
koli
z nad obłocznych verszyn
bomby
rozryvali kraj
u deń
rozpjatija
Chrysta
łżevołoczebnym
sypaliś
w ditiaczy
sad
nam sztodnia
tumanili
u miljonnych tyrażach
i teleobrazom
durmanili w prostory chat
kob toje dumaw
szto chotiat
aby ne to
szto
czverat
zło
bo na viyeczny
svuoj nadiyejućcie sabat
* * *
мне збрыдла верыць у рай
які чужынцы вычвараюць ў нашым садзе
а памяць продкаў топчуць у нябыт
мне збрыдла верыць у час
калі надыдзе доўгачаканая воля
і быць самім сабою
будзе ўжо не сорам
дзе ж ты гожа стройна сінявока
дзе ж ты краса мая
дзе ж ты душа мая
доўгачаканая воля
вярнуся маці да цябе
перад табою стану на калені
благаславі мяне на волі шлях
мне сілы дасць зямля мая пакутная
і я аковы раю іхняга парву
дзе ж ты гожа стройна сінявока
дзе ж ты краса мая
дзе ж ты душа мая
доўгачаканая воля
* * *
mniye zbrydło viyeryti u raj
jaki czużуnci czverat w naszum sadi
a pamet’ prodkuw wdoptujut w nebyt
mniye zbrydło viyeryti u czas
koli nadyde dowhożdana vola
j byti soboju wże ne bude wstyd
de ty chorosza struojna siniooka
de ty krasa moja
de ty dusza moja
dowhożdana vola
vernusie mati do tebe
pered toboju stanu na kolyeni
błahosłavi mene na voli put’
mniye siłu dast zemla moja pokutna
i ja okovy ich raju rozorvu
de ty chorosza struojna siniooka
de ty krasa moja
de ty dusza moja
dowhożdana vola
* * *
калі ачнешся акутаны жудасным сном
заглянь у проглубку свае душы
сягні да самага ядра матчынай слязы
і арасі свой твар
які штодня апранаеш на сябе
чужы як словы
што заклінаюць дабрабыт
на чужой мове
а дзесьці там
у трэшчынах старой хаты
дрэмле дзедавай мовы рой
атручаны шэптам чужых кадзіл
каб жарам іх
святую памяць акутаць у дым
унесці пад купалы чужыя словы
і збыўся бы чужынцаў сон вяковы
ды я вярнуся
неба насцеж расчыню
там памяць прадзедаў знайду
унясу ў храм
дзе трон цярнёвы
суцешыць стомленую душу
словам
дзедавае мовы
* * *
koli oczneszsie okutany u żudki son
zahlań u prohłubku svojye duszу
siahni do samoho jadra matczynoji ślozy
i orosi svuoj tvar
jaki sztodnia obołokajesz na sebe
czuży jak słovy
szto zaklinajut dobrobyt
na czużuoj movi
a deśka tam
u tryeszczynach staroji chaty
dryemle movy diyedovoji ruoj
zatruty szopotom czużyсh kadił
kob żarom jich
śviatuju pamet’ okutati u dym
wneśti pud kupoły czużyje słovy
i zbywsie by czużynciuw son vikovy
no ja vernuś
nebo naścież odczyniu
tam pamet’ pradiduw najdu
wnesu u chram
de tron terniovy
ukojit stomlamnu duszu
słovom
diyedovoji movy
* * *
пакінуты ў неабсяжнай імгле
сляпы на праўду
глухі да роднага слова
жыцця свайго
блытаеш янычараву вязь
і раніш звонам чужой балбатні
часапрастор
адведзены тваёй сям’і
у святыні роду
дзе продкі
пакінуўшы зямную мітусню
глядзяць
як з рэшата твайго лёсу
асыпаецца бліскучае нішто
калі душа твая
абвітая чужым радном
зляканым моршчыцца сорамам
* * *
pokinuty u neobsiażnuj mhlye
ślipy na prawdu
hłuchi na ruodny słova
życia
brentajesz svoho janczarny wzuor
i ranisz zvonom czużoji bołtowniye
czasoprostuor
odvediany tvojuoj simjye
w śviatyni rodu
de prodki
pokinuwszy ziemnuju sujetu
hlidiat
jak z reszeta tvojoho losu
osypajećcie bliskucze nic
zbutviyełym porochom w nebyt
koli dusza tvoja
okutana czużym radnom
laklivym morszczyćcie wstydom
* * *
я ўчаплюся ў чупрыну планеты
крутануся вакол сонца
у бездані цемры
у пошуках людской дабрыні
што на крылах птушак
уцякла праз прабітае неба
ад віртуальных сноў
ілгуноў
што слова апранаюць у вэлюм імглы
і сватаюць чалавечай душы
дурман
змалочаны ў жорнах хлусні
каб ты забыўся
пра першы сон
дзе свет і ты адно
каб страх саткаў
мазгам капкан
гэтаму чугай бяды
таму кальчугу зла
тады
казюркаю з мышыных нор
выпаўзеш у новапрастор
а я ўчаплюся ў чупрыну планеты
крутануся ўслед людской дабрыні
што можа дзесьці
у цемры галактык
сее зародкі свету
без іх
* * *
ja wcapiyeruś w czuprynu planety
krutonu na wkuoł soncia
u bezdonnu t’mu
u poszukach ludźkoji dobrynі
szto na kryłach ptaszok
wtekła czerez probite nebo
od virtualnych snuow
łhunuow
szto słova odiahajut w velon mhły
i svatajut ludźkuoj duszy
durman
promołoty u żornach łży
kob ty zabyw pro perszy son
de śviyet i ty odno
kob strach utkaw
mozgam kapkan
siomu czuhaj bidy
tomu kolczugu zła
tohdy
kuzakoju z myszynych nuor
vypowzesz w novoprostuor
a ja
wcapieruś w czuprynu planety
krutonu u ślyed ludźkoji dobryni
szto może deś
u temry galaktyk
siyeje zarodyszy śviyetu
bez jich