* * *
pomiż promniami
hospuodnioji lubvi
szto biliznoju czyścini
pronizujut wsia bysza
strujićcie rozovym pyłkom
mahiczny klicz
vołszebnici lilit
szto
w czovon żhuczy roskoszy manit
kob pelustakami łask
demonić chorostva
nasytiti tvuoj son
tohdy
z krynić znevolanoho ja
vyplesnut gejzery żażdy
kob demonić
napojiti
neperebrany rady
szto tkut osnovu zła
i sznurujut soveśt’
sztodionnoho byt’ja
w kotorum ty
słuha
* * *
калі пачуеш
як каменнае месяца сэрца
ударыць
у купал
неба
і разальецца звонам срэбра
па гарызонт прасторы
дзе адчыніць дзверы
на той бок часу
то знак
канца
трохмернай
дарогі
што пылам забыцця
змые твае сляды
і астудзіць памяць мітусні
тады
услухайся
ў малітву
сэрца
што б’ецца пад купалам душы
і ззяе
іскрамі
жамчужын
чыстае любові
крыніцы новага быцця
* * *
koli poczujesz
jak miyesecia sercie kamenne
wdyryt
w kupoł
neba
i rozlijećcie zvonom serebra
po horyzont prostory
de odczynit dvery
na toj buok czasu
to znak
kresu
trochmiyernoji
dorohi
szto pyłom zabyt’ja
zmyje tvojye ślidy
i ostudit pamet’ sujety
tohdy
wsłuchajsie
w molitvu
sercia
szto bjećcie pud kupołom duszy
i sijaje
iskrami
żemczużyn
czystoji lubvi
szto podarujut novy byt