- Та чи знаєш ти,- сказав Вітер,- хто я такий?
- Ще б пак не знав такого! - вигукнув Фізик.- Хай про тебе селюки байки складають. А я після вивчення небесних планет навіть не зверну на тебе уваги. Ти лише порожня тінь…
- А коли я,- каже Вітер,- тінь, то є при мені й тіло. Се достеменно, що я тінь, а невидима в мені сила - є справжнє тіло. Як же мені не віяти, коли мене рухає наш всезагальний творець і невидиме всевмістиме єство.
- Знаю,- сказав Філософ,- що в тобі є живе єство і воно невинне, оскільки ти всього-на-всього вітер.
- І я знаю,- мовив Вітер,- що в тобі стільки ж розуму, скільки у тих двох селюків, з яких один нахилився, задерши одежу, і привітав мене за те, що я роздував пшеницю, коли він віяв її. Другий такий же комплімент зробив мені, коли я не давав йому вивершити стіг сіна. Ти в них годен бути головою.
Сила: Хто на погоду чи на врожай сердиться, той заміряється на всеосяжну природу.
БАЙКА "ОСЕЛКА І НІЖ"
Ніж розмовляв з Оселкою [1]:
- Звичайно, ти нас, сестро, не любиш, коли не хочеш у нашу стать вступити і бути ножем.
- Якби я гострити не годилась,- сказала Оселка,- то скористалася б вашою порадою. Але нині люблю вас саме тим, що не хочу бути з вами. Бо як не кажіть, а, ставши ножем, ніколи стільки сама не переріжу, скільки всі ті ножі і мечі, які я за своє життя нагострю. А в наш час на оселки дуже сутужно…
БАЙКА "ОРЕЛ І ЧЕРЕПАХА"
На дубі, що похилився до води, сидів Орел, а поблизу Черепаха проповідувала своїй братії:
- Гори воно вогнем оте літання! Покійна наша прабаба, дай боже їй царство небесне, згинула, як видно з переказів, за те, що почала вчитися в Орла сеї гиблої науки. Сам Люципер таке вигадав!…
- Слухай-но, дурепо! - обірвав її проповідь Орел.- Не тому загинула премудра твоя прабаба, що літала, а тому що взялася не за свою справу. Літати не гірше, ніж повзати.
Сила: Прагнення насолод і слави багатьох збиває у протиприродний стан. Се тим шкідливіше для них буває, чим більша така невідповідність. І зовсім небагатьох мати зродила, приміром, до філософії і доброславного життя.
БАЙКА "СОВА І ДРІЗД"
Тільки побачили Сову пташки, як почали її наввипередки скубти.
-І не пориває вас досада, пані,- спитав Дроздик,- що на вас, невинну, нападають? Чи не дивно се?
-Анітрохи,- відповіла та.- Вони й поміж себе завжди чинять так само. А щодо досади, то вона для мене терпима, бо хоч мене сороки й ворони з граками скубуть, проте Орел з Пугачем не чіпають, та й афінські громадяни поважають мене.
Сила: Ліпше в одного розумного і доброго бути у любові та шані, ніж у тисячі дурнів.
БАЙКА "ЗМІЯ І БУФОН" [2]
У час, коли весною Змія скинула линовище, її побачив Буфон.
- Боже, пані,- гукнув здивовано,- відмолоділи! Що за причина? Розкажіть…
- Я вам залюбки дам пораду,- відповіла Змія.- Ходіть за мною!
І повела Буфона до тої щілини, крізь яку вона нещодавно ледве продерлась і скинула з себе усю стару одежину.
- Ну ось, пане Жабо, пролізьте крізь цей прохід. А як пролізете - вщент оновитесь, лишивши по сей бік весь непотріб.
- Ти що, хочеш мене задавити тут? - скрикнув Буфон.- Та хоча мені й пощастить пролізти, то усю шкуру з мене здере…
- Не гнівайтесь,- відказала Змія.- Це єдиний шлях зробити те, що вдалося мені.
Сила: Чим краще добро, тим більшим трудом, наче ровом, воно обкопане. Хто труда не докладе, той до добра не прийде.
БАЙКА "ЖАБИ"
Коли висохло озеро, жаби пострибали шукати собі нове житло. Нарешті усі загукали:
- Ох, яке величезне озеро! Буде воно нам довічним житлом!
І стрибнули разом у нього.