Цей потiшний i фiгурний рiд писань був найкращий для стародавнiх мудрецiв. Лавр i взимку зеленiє. Так мудрi i в забавках розумнi, i в брехнi iстиннi. Істина їхньому гострому зоровi не здаля бовванiла, як простацьким розумам, а ясно, мов у свiчадi, виставлялася, i вони, забачивши вiдразу живу її подобу, уподобили її у рiзноманiтнi тлiннi фiгури.
Жоднi фарби не передають приваби троянди, лiлеї, нарциса настiльки точно, наскiльки прегарно в них з'явлена невидима Божа iстина — тiнь небесних i земних образiв. Звiдси народились iроглiфiка, емблематика[7], таїнства, притчi, байки, подобизни, приказки... І не дивина, що Сократ[8], коли його внутрiшнiй янгол — керманич у всiх його справах — повелiв писати вiршi, тодi вiн вибрав Е з о п о в i б а й к и[9]. І як кожна вправно показана картина здається неукам брехнею, так i тут виходить.
7
Ієрогліфіка — фiгурне зображення конкретної речi, яка має символiчне значення на пiдставi домовленостi (наприклад, змiя — мудрiсть, обручка — вiчнiсть i таке iнше). Емблематика — картинка iз символiчним значенням.
9
Тодi вiн вибрав Езоповi байки — в дiалозi "Федон" Платон говорить, що Сократ з любовi до поезії займався переказуванням байок Езопа, тобто переводив їх на вiршi, бо байки Езоповi написано прозою. В традиції барокової лiтератури було писання на задану тему, зокрема на теми античних байок, але сюжет опрацьовувався так, що починав звучати як самостiйний твiр. Ця традицiя затрималася i в ХІХ ст. (І. Крилов, Л. Глiбов).