Нiж розмовляв з Оселкою:
— Звичайно, ти нас, сестро, не любиш, коли не хочеш у нашу стать вступити й бути ножем...
— Коли б я гострити не годилась, — сказала Оселка, — то не вiдмовилася б піти за вашою порадою i станом. Але нинi люблю вас саме тому, що не хочу бути мiж вас. Бо як не кажiть, а, ставши ножем, нiколи стiльки сама не перерiжу, скiльки всi тi ножi й мечi, якi за життя своє наточу. А в наш час на оселки великий сутуж.
С и л а.
Народжуються i такi, що не хочуть женитися i йти на вiйськoву службу, щоб iнших вiльнiше навчати розумної чесностi, без котрої будь-який суспiльний стан нечинний.
Байка 13. Орел і Черепаха
На похилiм до води дубi сидiв Орел, а поблизу Черепаха своїй братi проповiдувала таке:
— Пропадай воно, оте лiтання! Покiйна наша прабаба, дай Боже їй царство небесне, навiки згинула, як видно з переказiв[13], за те, що почала цi гиблої науки вчитися в Орла. Сам сатана таке вигадав!..
— Слухайно, дурепо! — обiрвав її проповiдь Орел. — Не тому загинула премудра твоя прабаба, що лiтала, а тому, що взялася за неналежну їй справу. Лiтання нiколи не гiрше повзання.
С и л а.
Марнославство i прагнення насолод багатьох потягло у протиприродний стан. Це тим шкiдливiше для них буває, чим вищий стан. І зовсiм небагатьох мати зродила, примiром, до фiлософiї та янгольського життя.
Байка 14. Сова і Дрізд
Тiльки забачили Сову пташки, як почали її наввипередки клювати.
— I не злить вас, панi, — спитав Дроздик, — що на вас, безневинну, нападають? Чи не дивно вам це?
— Анiтрохи,— вiдповiла та.— Вони й помiж себе завжди роблять, те саме. А щодо озлостi, то я й через те не маю, що хоч мене сороки й ворони з граками клюють, та Орел з Пугачем не чiпають, при тому й афiнськi громадяни мають мене в пошанi[14].
14
Афiнськi громадяни мають мене в пошанi — сова була символом мудростi; Афiна — богиня мудрості.