Колись я в суді був і бачив сам
Якраз такого пана там.
Хороший чоловік, мовляли люде,
Плохий, нічого не бере…
От, думаю собі, і вмре,
То паном буде.
1863.
ПІВЕНЬ І ПЕРЛИНКА
Під тином Півень, біля хати,
Знічев’я смітник розгрібав
І, квокчучи, там дещицю клював,-
Наїдку не було, а так, аби клювати.
У сміттячку углядів якось він
Блискучу, кругленьку Перлинку
І дорогу таку новинку
Узяв та й викинув під тин.
- Не хочу я таких дурних новинок,-
Промовив він,- нащо здалась вона?
За жменю цих цяцькованих Перлинок
Не дав би я і зернятка пшона,-
Нехай дурний індик ковтає.
Так недотепа-неборак
Ганьбує те, чого не знає,
І думає, що добре так.
1890.
ПЕРЛИ І СВИНІ
На дворі, якось опівдні,
Заможний чоловік насипав на рядні
Чимало Перлів просушити,
Бо в скрині почали жовтіти.
- Гляди! - озвався через тин
Кум Северин,-
Як доберуться Свині - потокмачуть! -
Хазяїн засміявсь, любив він шуткувать.
- Їм не судилося сього добра вживать,
Так хоч нехай побачуть.-
Не в добрий час промовив неборак,
Бо вийшло онде як:
Добрались Свині, все порозкидали,
З землею Перли помішали,
Поживи не знайшли,
Похрюкали й пішли,
А другі їм назустріч: - Що, сестриці,
Поласували добре там?
Пожива буде й нам?
- Та де там,- кажуть,- все дурниці:
Насипано блискучих камінців;
Нам тільки клопоту хазяїн наробив,
Ми перерили все - хоч би тобі гнилиця…
Вертайтеся, бо нічим поживиться.
Свята старовино! Про тебе я згадав;
Правдивії слова твої не вмерли,
І я промовлю їх, щоб світ не забував:
Коли ти маєш Перли,
То й розум май
І перед Свинями не розсипай.
1892-1893.
ВІВЧАР
Був на селі Вівчар Тарас;
Він панових овечок пас.
Став мій Тарас чогось журитись:
Сидить, голівоньку схилив,
А панові боїться похвалитись,
Щоб пан не бив.
- Чого ти, брате, світом нудиш? -
Питаються його.
- Ох, братці! Лишенька мого
Абияк не відбудеш…-
От став хвалитись він, що є в болоті Вовк
І, на лихо йому, хапає овечок…
- Що ж, брате, будемо робити,-
Ще й не таке нам діє Вовк!.
А пан за віщо буде бити?.-
Гуртом вони до пана всі пішли,
Усе по правді розказали.
Звелів їм пан, щоб Вовка стерегли
І, коли можна, щоб піймали.
Пильнують Вовчика, нема коли й заснуть,
А Вовка щось нема й не чуть…
Чого ж се так, що у Тараса часом
Буває добрий борщ із м’ясом
Та з начинкою пиріжки?.
Дурні дядьки!
Ні один з вас не розчовпає!
Який там в біса звір!
На Вовка тільки поговір,
А овечок Тарас хапає!.
1858.
ГУСИ
День за горою погасав;
Затихло все в гаю густому;
Гусятник-хлопець заганяв
Од берега Гусей додому;
Гукав їм: «Гайда!» - і свистав,
Лозиною лінивих підганяв.
- Отак ми дожились з дурною головою!
Отак нас стали шанувать! -
Гелгочуть Гуси між собою.-
Нам тільки й світа - мандрувать
Від хліва до болота,
Та ще к тому така голота
Лозиною тебе жене -
Я, мов, отаман - бійсь мене!
Де ж вона в світі, правда тая,
Коли такеє діється з Гусьми?
Забула, мабуть, доля злая,
Відкіль наш рід і що за птиці ми.
Учені та розумні люде
Усюди славу рознесли,
Що наші прадіди - нехай їм легко буде -
Великий город Рим од ворога спасли…-
А хлопець слуха і сміється:
- Тривайте, прийдуть празники -
І ваша славонька минеться:
Хазяйка побере за вас коповики;
Поопадають ваші роги
Наперекір старовині,
Лежатимете ви на черені
Між стравою, задравши ноги.
Сказав би байку ще не так,
Та мій язик примовкнуть мусить:
Буває, вискочить Гусак,
Почне сичать та ще й укусить.
1892.
ПАЛЯНИЦЯ Й КНИШ