— Софі,— звернувся я до дружини,— то не типові американці стовбичать за огорожею. Ти мала рацію, сказавши, що вони виповзають із темних нір, як ото жужелиці, стоноги та черви. У них ніколи не було ані друзів, ані рідних. Усе своє життя вони думали, що їх, через якусь фатальну помилку, закинули не на ту планету. Бо ніхто ніколи не цікавився ними й не давав їм ніякої роботи.
— Ненавиджу їх! — мовила дружина.
— Ну й ненавидь собі на здоров'я, це нікому не шкодить.
— Ніколи не сподівалася, Вілбере, що ти докотишся до такого,— сказала вона.— Я вважала, з тебе буде досить того, що тебе оберуть президентом. Але щоб отаке...
— А я радий, що так учинив,— мовив я.— Радий, Софі, що в нашій країні є такі, як оті за огорожею, люди, про яких слід подбати. Всі вони страждали від самотності і тепер ось зважилися повилазити із своїх нір. Це стало можливим лише завдяки новому гуманному закону. І тепер вони заповзято шукають собі братів і сестер, кузенів і кузин, яких видобув із досі не займаної національної скарбниці і роздав їм усім їхній президент.
— Ти таки збожеволів! — сказала вона.
— Можливо,— відповів я.— Але то не галюцинація, коли я бачу як оті люди за огорожею принаймні знайшли одне одного, якщо вже їм не судилося знайти інших.
— Вони варті одне одного,— заявила Софі.
— Ти маєш рацію,— сказав я.— Але вони, між іншим, варті й кращого — тепер, коли вони знайшли в собі сміливість заговорити до незнайомої людини. Придивись уважно, Софі. Перший досвід спілкування дасть їм змогу за лічені години, дні або щонайбільше тижні піднятися на кілька щаблів у своєму еволюційному розвитку.
І це не буде галюцинацією, Софі,— вів я далі,— коли я побачу, як вони перетворяться на людей після стількох років перебування — як ти висловилася — в стані жужелиць, стоніг, слимаків і черви.
Отак воно.
Розділ 35
Розлучившись зі мною, Софі подалася в Мачу-Пікчу, Перу. Із собою вона прихопила всі свої діаманти, хутра, картини, золоті зливки й таке інше.
Пригадую, наостанці я кинув їй таку фразу:
— Слухай, Софі, чого б тобі не зачекати, доки ми закінчимо укладати родинні довідники? Тобі, певне, приємно буде довідатися, що ти перебуваєш у родинних стосунках з багатьма видатними людьми.
— Я вже перебуваю в сімейних стосунках з видатними людьми,— відрубала вона.— Прощавай.
Щоб укласти й видрукувати родинні довідники, нам довелося перевезти на електростанцію додаткову партію документів з Національного архіву. Цього разу я зупинився на стосах паперів, успадкованих від часів президентства Улісса Сімпсона Гранта та Уоррена Гардінга[8].
Однак ми не мали змоги забезпечити кожного громадянина індивідуальним примірником. Нам пощастило тільки виділити повні комплекти кожному законодавчому органу штатів і міст, муніципалітетам і управлінням поліції, а також кожній публічній бібліотеці.
Та навіть у тих скрутних умовах я виявив певне користолюбство: ще перед тим як Софі покинула мене, я наказав видати нам для приватного користування довідники наших родин — Нарцисів та Арахісів. Довідник своєї родини я маю й тут, у Емпайр-стейт-білдінгу. Торік мені подарувала його на день народження Війра Бурундук-П'ята Заппа, Це перше видання — і єдине.
Зазирнувши якось у ту книжку, я відкрив для себе, що серед моїх нових родичів на той час були: шеф поліції району Батавія (Нью-Йорк), Кладене Нарцис-Одинадцятий Джонсон, колишній чемпіон світу з боксу в напівважкій вазі Мухаммед Нарцис-Одинадцятий Ікс, прима чікагського балету Марія Нарцис-Одинадцята Черкаскі.
Між іншим, добре, що Софі — за щасливим збігом обставин — так і не побачила довідника своєї родини. Арахіси справді-таки справляли враження приземленої галузки.
Найвидатнішою особою серед них, як я пригадую, була якась кінозірочка десятої величини з третьорядної студії.
Отак воно.
Тільки-но уряд забезпечив країну довідниками, приватна ініціатива позасновувала родинні газети. Моя називалася «Нарцисократія», а роду Софі — «Арахісова всячина» — її ще довго після нашого розлучення пошта регулярно доставляла в Білий дім. А якось днями Війра сказала мені, що газета родини Бурундуків мала назву «Лісові вісті».
Під рубрикою «Оголошення» родичі напитували собі роботу, пропонували вкласти кудись капітал або ж подавали перелік майна на продаж.