Нічого зловісного не було у цій появі. Папугу, здавалося, переповнювала радість:
— Сюрприз! Це Освальд. Яке щастя!
— Він добрий? — спитала Пенелопа. З усіх створінь, яких їм довелося бачити в Міфології, Освальд, без сумніву, був найбільший.
— Освальд? — перепитав Папуга. — Освальд? Хо-хо-хо! Найсумирніше створіння в країні.
— Просто, здається, в нього страшенно багато зубів, повнісінька паща, — пояснила свій переляк Пенелопа.
— Та ні, Освальд хороший, — заспокоїв її Папуга. — Сумирний, як три вівці вкупі, наш Освальд.
— Він допоможе нам? — спитав Саймон.
— Про це я і збираюся, власне, в нього спитати, — сказав Папуга. — Головне — привернути його увагу: він трохи недочуває.
Із цими словами Папуга перейшов на ніс човна, приклав крила рупором до дзьоба і загукав:
— Освальде! Це я, Папуга! Я тут, дурило, у човні!
Освальд безтямно озирнувся, так, ніби чув якийсь звук, але не знав, звідки він. Аж раптом угледів човен. Тої ж миті його очі від подиву заокруглились ще дужче.
— Паляничка! — радісно скрикнув він. — Через стільки років — морська синя паляничка, нарешті, о, нарешті!
Створіння, яке Папуга назвав найсумирнішим у всій Міфології, вигнулося, кинулося… — і перш ніж хтось устиг щось відчути, вже загребло собі в пащеку човен разом із трьома дітьми, Папугою, Етельредом, кошиком, повним харчів, із серпами й мішками для рути.
«О Боже, — подумала Пенелопа, коли здоровенні щелепи з білими зубами зімкнулися довкола. — Оце вже точно кінець нашій пригоді».
Розділ VІІ. Вовкулаки і вогняники
— Ото дурень! — вереснув Папуга в темряву Освальдової пащі. — Ох і телепень пришелепкуватий! Із цими потворами, чого доброго, все пір’я повилазить!
— І що нам тепер робити? — запитав Пітер.
— Робити? — крикнув Папуга. — Робити? Швидко вибиратися звідси, поки цей дурнуватий змій ще не проковтнув нас живцем. Ось вам серпи, а мені дайте підзорну трубу — б’ємо його по зубах.
— Гам-гам, — почувся приглушений, але досить гучний голос Освальда, який розмовляв сам із собою. — Гам-гам, скільки років я мріяв про неї! Яке тісто! Яка майстерна випічка! Гам-гам. Оце нарешті справжня здобна паляниця!
— Зараз я покажу цьому дурневі паляницю! — прохрипів Папуга. — Нумо, всі разом!
І тільки-но Освальд сказав «гам-гам» учетверте, діти, Етельред і Папуга — усі щосили гримнули його по зубах. І тому він промовив: «Гам-гам, ай, ой, у-у-у!» — і без зайвих слів виплюнув човен разом із його вмістом.
А потім опустив голову і почав придивлятися.
— Ого! — ошелешено вигукнув він. — Ця паляниця начинена людьми! Я ще ніколи…
— Йолопе! Це ж я, Папуга! — перебив Папуга, розмахуючи підзорною трубою.
— Ну, якби це була навіть звичайна біла паляниця, начинена людьми, я б дуже здивувався, — бурмотів із цікавістю Освальд, — але я впевнений, що синьої паляниці, начиненої людьми, ще ніхто ніколи не бачив!
— Я готовий задушити цю рептилію, — прошипів Папуга перед тим, як заверещати: — Осва-а-льде-е! Це я-а! Па-пу-га-а!
Освальд придивився пильніше.
— О! — радо вигукнув він. — Це, здається, Папуга! Яка приємна зустріч! Але що це ти робиш у синій паляниці? Це, друже мій, дуже небезпечно — ти можеш стати чиїмось обідом! І що ти тоді зробиш? А якщо вже тобі необхідно плавати, то плавай краще на якійсь шхуні чи що…
— Це не паляниця! Це кораблик! — закричав Папуга.
— Равлик? — перепитав Освальд. — Ну, це вже ні, любий Папуго. Не хочеться тобі суперечити, але я одного разу бачив равлика, й він був зовсім не схожий на це. А крім того, равлики не сині, вони не плавають по воді. Ні-ні, зарубай собі на носі — це паляниця. До того ж марципанова, такі печуть у Болгарії.
— Я не можу з тобою говорити — причепи свою слухову трубку! — крикнув Папуга. — Я вже зірвав голос!
— Полоз? Ні, — заперечив Освальд, — ніякий це не полоз. Звісно, я можу помилятися. А ще це може бути синій млинець, хоча… Сумнівно, дуже сумнівно. Навряд чи млинець міг би так добре триматися на воді.
— І навіщо йому найбільші вуха в усій Міфології, якщо він нічого ними не чує? — зітхнув Папуга. Він здійнявся в повітря і сів просто Освальдові на вухо:
— Де твоя слухова трубка? — закричав він.
— Так-так, — задоволено сказав Освальд. — Я теж так думаю. Я дуже радий, що ти нарешті зі мною погодився. Равлики зовсім інші, вони мають ріжки, мушлі, вони слизькі і зовсім не схожі на це.