— Ви привезли з собою Ларусса?
— Та-ак! — визнав Балтазар, трохи вагаючись.
— В якому ви відмітили, користуючись простим, хоч і дотепним способом, імена й адреси двох із агентів мережі.
— Ого, ви й це знаєте?
— Оскільки ми знаємо, ні Парасків Пенделяну, ні Нора Солкану не керували сіткою. Чому ви хотіли спочатку зв’язатися з ними, а не з вашим резидентом?
— Тому, що я йому не довіряв.
— Ви зв’язалися з обома?
— Тільки з Парасківом Пенделяну.
— Чому?
— Тому, що Нора Солкану покінчила самогубством. Коли я про це дізнався, то був дуже розчарований. Посада, яку вона обіймала, робила її неоціненним джерелом інформації.
— Коли ви завербували Нору Солкану?
— Під час її екскурсії до Туреччини.
— Коли вона почала ефективно працювати на трест?
— Нещодавно. Дуже нещодавно. Лише перед моїм прибуттям до Румунії.
— Чому так пізно, коли вона, як ви сказали, була неоціненним джерелом інформації?
Балтазар посміхнувся з виразом зверхності.
— Питання методу.
— Поясніть!
— Трест має дуже велику кількість агентів. У всіх країнах. Але до вашого відома, навіть у країнах, де є організована мережа, до неї входять не абсолютно всі, а є ще й так звані пасивні агенти. Від них не вимагається жодної діяльності, навіть якщо їм і платиться.
— І в чому перевага цього методу?
— «Небел» не належить якійсь державі з політичними, економічними, фінансовими чи Іншими Інтересами в усіх країнах. «Небел» — це трест, який пропонує на продаж таємну інформацію. Тільки не для кожної таємної інформації можна завжди знайти покупців. Тому трест має спеціальну службу розвідки ринку з точки зору таємниць, які мають найбільший попит. Це його гарантує від одержання нерентабельних таємниць, тобто таємниць, яким судилося б залишитися на полиці, бо завдяки бурхливому розвиткові техніки таємниці знецінюються надзвичайно швидко. Гадаю, тепер вам зрозуміло, в чому полягає, перевага його методу. Завдяки цьому методу, коли на ринку таємниць з’являється певний невідкладний попит, трест може діяти на його задоволення, мобілізуючи свій резервний ешелон.
— У Румунії трест має пасивних агентів?
— На жаль, я не можу вам дати задовільної відповіді, бо не належу до організаційного відділу тресту. В усякому разі, той факт, що мені не вказали жодного імені, може означати, що в Румунії трест не має пасивних агентів. Бо якщо вони були б, а мені доручено реорганізацію сітки, природно було б, щоб мені хоча б підказали одно чи двоє імен, якими я міг би підновити кадри.
— Ви твердили, що на біржі таємниці не всі, а лише деякі мають великий інтерес. Повертаючися до Нори Солкану, я хочу спитати: секрети, які ви могли б дістати через її посередництво, не становили інтересу? Бо ви твердите, що використали її лише останнім часом.
— Тоді, коли її завербували, Нора Солкану приховала від нас, що працює в головному штабі армії.
— Якусь інформацію все ж таки одержували від неї й раніше?
Балтазар здавався дуже здивованим.
— Могли б ви навести якийсь приклад? Я про те не знаю.
— Наприклад, від Нори Солкану трест довідався про винахід інженера Бакалу.
— Але це була приватна інформація. Нора Солкану була інженерові двоюрідною сестрою. Коли я казав, що трест використовував Нору Солкану лише останнім часом, я мав на увазі інформацію, яку вона могла одержати на посаді стенографістки-друкарки. Це зовсім різні речі.
— Це лише вам так здається?
— Звичайно, пане слідчий. Ви, мабуть, гадали, що я навмисне намагався приховати, які стосунки мав з трестом інженер Бакалу?
— Ні, не зовсім навмисно, просто забули сказати.
— Пане слідчий, я вважаю, що це було б не варто моєї гідності,— намагатися заплутати вас. Що ж — грав, програв. Цього разу ви записали собі очко. Наступного разу запишу я.
— Гадаю, вам довгенько доведеться на це чекати. — іронічно сказав Богдан. — Наш карний кодекс передбачає суворе покарання за шпигунство.
— Може, вас це й здивує, але я набагато оптимістичніший. Трест потребує моїх послуг. І тому, я певен, він докладе всіх зусиль, щоб звільнити мене. Я готовий побитися об заклад із вами, що раніше, ніж пожовтіє листя, ви одержите листівку з краєвидом Монте-Карло і написом «Вітання від Балтазара».
— Ви дійсно великий оптиміст, Балтазаре.
— Я так само ладен побитися об заклад із вами, що не пізніше, ніж через рік або півтора я візьму реванш. Ви, звичайно, розумієте, панове, що я повинен реабілітувати себе перед тими, хто прозвав мене Великим Балтазаром.