— Хитра ідея працювати з прикривачем. Ми стежили за лже-Балтазаром, а справжній Балтазар вільно діяв. Мабуть, всі його успіхи були результатом цього методу працювати з дублерами.
— Безсумнівно, товаришу полковник. Тепер, працюючи з одним дублером, він мало не вислизнув. Я уявляю, як важко його зловити, коли він використовує двох дублерів. В усякому разі, великий Балтазар нічим не може собі пояснити, як ми зуміли його схопити.
Богдан зморщив носа:
— Великий Балтазар!.. Що стосується мене, то я вам заявляю: він зовсім не переконав мене, що заслуговує на звання Великого Балтазара. Що він робив раніше, не знаю, але тут, у нас, він досить погано справився.
— Якби Меланія Сакеларіє не була подвійним агентом, Балтазар завдав би нам більших прикрощів. А може, навіть і вислизнув би крізь пальці,— зауважив Дуку.
— Гадаєш, через те Балтазар провалився? — здивувався Богдан.
— В найбільшій мірі. Давай згадаємо події: трест «Небел» дістав дуже цінну інформацію — як саме, невідомо для нас і, мабуть, ніколи не стане відомо, — що наші збройні сили скоро будуть озброєні танком А. N., кращим за всі типи існуючих тепер у світі танків. Трест, звичайно, неодмінно хоче заволодіти технічними даними цього танка. Як він чинить? Він вимагає від шпигунської мережі, керованої Меланією Сакеларіє, дістати їх. Та незабаром трест дізнається, що не можна повністю довіряти їй, бо вона подвійний агент. За такої ситуації трест наважується послати Балтазара до Румунії з подвійною місією: з одного боку, дістати необхідну інформацію про новий танк, а з другого — реорганізувати сітку, замінивши й ліквідувавши Меланію Сакеларіє. Та вона відчула, що трест запідозрює про її подвійну гру. Якщо трест запідозрює її в зраді, то хтось із агентів повідомив йому про це. Але хто? її підозра впала на Пенделяну. Чому на нього? Бо Пенделяну — агент, на якого трест покладає великі надії, саме з ним зв’язується Балтазар, прибувши до Румунії. Отже, запідозрюючи Пенделяну, але не наважившись ліквідувати його, вона влаштовує спостереження за ним: встановлює мікропередавачі як у його квартирі, так і в квартирі Матильди Григоріу. (Вона знала, мабуть, про їхню дружбу). Та ми не знаємо, чи Меланія зробила це до зустрічі Балтазара з Пенделяну, чи опісля?
— Мабуть, тільки не до зустрічі, бо Бакалу ж заявив, що того дня, коли ви його побачили з вікна квартири Пенделяну, він вперше переодягся жебраком.
— Це не може служити за доказ, бо ми не знаємо, чи не використовувала Меланія Сакеларіє до цього іншу людину. їй було цікаво дізнатися, про що буде мова, якщо Балтазар вдруге відвідає Пенделяну? Чи зустрілися вони ще раз, нам невідомо. Мабуть, ні, бо в цей час Пенделяну покінчив самогубством. Покінчила самогубством і Нора Солкану. Двоє самогубств, з яких Меланія не скористувалася, бо Балтазар зумів переконатися, що вона працювала й на інших. Та на її лихо й другий її хазяїн довідався, що вона зраджує. Із заяви Мергеріта С. Мергеріта видно, що й та, друга мережа, — скромна, якщо врахувати, що її складали лише Мергеріт С. Мергеріт і Меланія, — переслідувала ту саму мету: одержати технічні дані танка А. N. Отже, запідозрюючи, що Меланія веде нечесну гру, другий хазяїн дає завдання Мергерітові С. Мергерітові уважно стежити за нею, а якщо підозра підтвердиться, то ліквідувати її. Отже, Меланія опинилася у небезпеці, її могли ліквідувати обидвд шпигунські хазяїни. Опинившись між молотом та ковадлом, вона зважується відмовитися від подвійної гри й стати на бік Мергеріта. Чому вона надала перевагу цій мережі, ми не знаємо і ніколи не дізнаємося. Мабуть, більше боялася хазяїна, якого представляв Мергеріт, ніж тресту. Щоб відновити втрачену довіру, вона викрадає в Балтазара копірку, магнітофонну стрічку, апарат і його схему й усе передає Мергерітові. Але цей її вчинок їй уже не допоміг. Не довіряючи їй і одержавши, те, що він бажав одержати, Мергеріт жертвує нею.
— Мергеріт твердить, що спочатку він не мав наміру її вбивати, — зауважив Богдан. — Невже він бреше?
— Не бреше. Спочатку Мергеріт хотів, щоб ми її заарештували. З цією метою він з’явився до відділку міліції й подав оту заяву, а потім пообіцяв, що, користуючись своїми здібностями «детектива», нападе на її слід. Це була для нього небезпечна гра. І в цьому він зрештою переконався. Він вирішив її ліквідувати, що було не меншою помилкою. Щоб ми не сумнівалися в її вині, він сховав конверта з копіркою між книжок, де ми його й знайшли. Отак приблизно все це відбувалося, — закінчив майор.
Богдан почав весело сміятися.
— Чого ви смієтеся? — здивовано спитав полковник.
— Згадав, який вигляд мав Мергеріт, коли товариш майор показав йому ордер на арешт. Він був приголомшений і не міг зрозуміти, як ми його запідозрили.