— Знаю, — вимовив інженер, — і запевняю вас, що візьму до уваги пораду, яку ви мені даєте.
— Дуже добре. Почнемо спочатку. Нагадаю вам, інженере Бакалу, що ви були заарештовані в момент, коли готувалися нелегально переїхати кордон, скориставшись підробленим паспортом іноземця. Зізнаєтесь?
— Зізнаюся.
— Ваша втеча була організована за кордоном. Це ще більше ускладнює становище. З цією метою був присланий Евен Хасс у супроводі якогось Корнеліса, чиї прикмети — вік, зріст, колір волосся та інше — співпадають з вашими. Цей Корнеліс, погодившись поїхати до Румунії — за це він повинен був одержати тисячу доларів — зовсім не уявляв, що той, хто запропонував йому цю мандрівку, збирався принести його в жертву.
— Принести його в жертву? Як принести його в жертву?
— Залишити його в Румунії без жодного документа, а з його паспортом за кордон вивезти вас.
— Справді? Я цього зовсім не знав. Хитро придумано. В усякому разі, мене цікавили не засоби, а мета.
— Тобто втекти з країни.
— Так!
— За цю операцію Евен Хасс мав одержати п’ять тисяч доларів.
— Добряча сума!
— Так, таких грошей на дорозі не знайдеш. Але чи не могли б ви мені сказати, хто та особа, яка схильна витратити шість тисяч доларів, щоб вивезти вас з країни?
— Йдеться не про особу, а про великий завод електронних приладів: УМБАХ.
— …і чим пояснюється інтерес заводу УМБАХ до вашої особи?
— Завод УМБАХ дуже цінує мої здібності, мій талант.
Дуку написав щось на папірці й подзвонив. Одразу ж прийшов один із його молодших співробітників. Дуку дав йому папірець і прошепотів, щоб той відвіз його до служби документації. Потім звернувся до Бакалу:
— Інженере Бакалу, на підприємстві, де ви працювали, керівництво не дуже високої думки про ваші професійні здібності.
— Це й не дивно, бо робота, якою я займався на заводі, мене не цікавила.
— А яка саме робота вас цікавила?
— Робота винахідника, пане.
— На заводі про таку вашу діяльність нічого не знають.
— Не знають, бо я це тримав від них у секреті. Але я винахідник.
— Інженере Бакалу, може, справді ви дуже талановитий винахідник…
— Може, навіть геніальний!
— Нехай! Може, ви навіть геніальніш винахідник, такий скромний, що вважав за краще працювати у себе вдома у якійсь примітивній лабораторії. Добре. Як же це так, що в нас ніхто не зміг відкрити ваш талант, ваш геній винахідника, а от іноземний завод, який знаходиться на віддалі тисячі кілометрів, зумів дізнатися про існування геніального винахідника в Румунії, та навіть більш того, забажав вас найняти?
— Це запитання, на яке я ніяк не зможу вам відповісти. Як саме — мені невідомо, але вони зуміли дізнатися, що я зможу принести їм велику користь.
— Яку, звичайно, ви відмовилися принести своїй країні. Та не про це мовиться тепер. Мені цікаво знати, яким шляхом відповідна фірма зуміла дізнатися про ваше існування? Відповідь, яку ви дали мені перед цим, не задовольняє мене.
— На жаль, я не маю уявлення, як вони довідалися про мене.
— Ви ніяк не можете цього пояснити?
— Ні.
Задзеленчав телефон. Дуку зняв трубку, послухав трохи і перед тим, як її покласти, сказав: «Я це підозрював. Дякую».
— Інженере Бакалу, я вам пояснив, що у ваших інтересах нічого не вигадувати. Але бачу, що не зумів вас переконати.
— Навпаки, я говорив вам правду і тільки правду.
— Справді?
— Повірте мені!
— Як вам вірити, якщо ви вигадуєте нісенітниці? Ви мені заявили, що завод УМБАХ був зацікавлений вивезти вас із країни.
— Саме так.
— Так знайте, заводу УМБАХ не існує з 1967 року, він з усім своїм загальним капіталом перейшов до західнонімецького концерну, який міститься у Мюнхені.
— Це точна інформація? — засумнівався Бакалу.
— Наші інформації завжди точні.
— Тоді, мабуть, не УМБАХ, а концерн цікавився моєю особою?
— А може, якась шпигунська служба?
— Цілком можливо! — просто признався інженер Бакалу. — Навіть якщо це дійсно так, то їм не треба було приховувати від мене правду.
— Що ви хочете сказати?
— Що для того, щоб виїхати за кордон, я ладен був заплатити будь-яку ціну.
Цинізм Бакалу обурив Дуку, але він лишався спокійним.
— Хто вам повідомив, що УМБАХ цікавиться вашими дослідами?
— Клаудіу. Якийсь пан, що, знайомлячись зі мною, назвав себе так.
— Хто цей Клаудіу?