— Війна, Малинін! — сказав я.
— Війна, Баранкін! — сказав Кость Малинін.
Хоч рудих солдатів на полі бою було значно менше, зате вони були міцніші, дужчі й набагато досвідченіші за чорних мурашок. Поступово, крок за кроком, вони тіснили чорних мурашок, що відступали до мурашника. Галявини, взяті з бою рудими мирмиками, були геть усіяні чорними трупами. Вони лежали на землі в найрізноманітніших позах. Поранені дриґали ногами, ледь ворушили щелепами.
— Гади! — закричав раптом Малинін, зводячись на задні лапи. — От гади! Маленьких б'ють!
Я схопив Малиніна про всяк випадок за лапу і відтяг від краю спостережного пункту.
А бій тим часом розгорявся. Противники хапали один одного за ноги, робили підніжку, відкушували вусики і вгризалися в горло мертвою хваткою.
— Вперед, чорнопузі! Не бійтеся їх! Бий рудих! — верещав Кость, вириваючись у мене з рук. — Бий загарбників!
А чорнопузі справді були молодці. Вони дуже швидко зуміли пристосуватись до мирмиків і бились тепер як леви, користуючи свою чисельну перевагу. Вп'ятьох або вшістьох вони дружно кидалися на рудого здорованя, за ноги й за руки розпластували його на землі і вбивали.
— Так їх! Так їх! — загорлав і я.
— Вперед чорнопузі! — галасував Кость.
— Урра! — закричали ми разом з Костем. Руді почали відступати.
Я заклав лапку в рота і оглушливо свиснув. Кость застрибав на радощах по квітці, закружляв і раптом зупинився, неначе вкопаний.
— Дивись! — сказав він, показуючи у протилежний від мурашника бік.
Я глянув униз і побачив за горбом величезний загін мирмиків, що поспішали до своїх на підмогу. І це в ту хвилину, коли чорні примусили відступити рудих по всьому фронту. Якщо ця армія рудоголових встигне на допомогу, чорним прийдеться туго. Нам з Костем теж прийдеться не солодко: адже ми з ним теж чорні мурашки. Кругом війна, а ми розсілися, наче в кіно, і дивимось.
Якби зараз я і Кость були людьми, а не мурашками, ми могли б чорним допомогти як слід, а так яка від нас користь? А може, і буде користь? Якщо зараз узяти на себе командування чорними мурашками, може, і вийде інша картина. Воно, правда, чорні хотіли нас з Костем стратити, ну та хто старе згадає… Це вони не зі зла, а за діло. Взагалі-то вони славні хлопці!
І б'ються здорово, тільки дуже вже якось інстинктивно, не тямлять що й до чого, і головнокомандуючого у них нема, кожен сам за себе, а коли б їм зараз командира, отоді вони показали б цим рудим мирмикам, де раки зимують!
А що, коли нам взяти командування на себе? Я — головнокомандуючий, Кость — начальник штабу. Та ні, Кость Малинін, напевне, злякається — який з нього начальник штабу! Ні, вже краще швидше перетворитися на людей, перетворитись і відігнати цих рудоголових він мурашника.
— Малинін! — подав я команду, не одриваючи очей від бойовиська. — Повторюй Малинін!
— Баранкін, за мною! Смерть мирмикам! — почув я за спиною відчайдушний крик Костя Малиніна.
Я оглянувся, але було вже пізно. Зі словами: «Баранкін, за мною! Смерть мирмикам!» — Кость плигнув з квітки і, підхопивши на льоту сучок-дрючок, ринувся напереріз загонові рудих мурахів-розбійників на з'єднання з чорними мурашками!
ПОДІЯ ТРИДЦЯТЬ ДРУГА
Ми потрапляємо в оточення
«Інстинкт!» — майнуло в моїй голові. Невже в Костя Малиніна заговорив інстинкт і не лише заговорив, але і погнав його на війну? Ні! Я занадто добре знав Костя Малиніна, щоб так подумати. Кость у житті був не дуже сміливий, і ніякий інстинкт не міг примусити його встряти в бійку. Просто цього разу в Костя заговорила ЛЮ-ДИ-НА, адже в кожній людині має заговорити людина, коли на її очах здоровані зобижають маленьких, та ще таких малих і справжніх роботяг, якими є чорнопузі мурашки. Так! В Костя заговорила ЛЮ-ДИ-НА! Ну, Малинін! Молодець, Малинін! На відстані почув мої думки і кинувся в-саму гущавину бою на виручку чорним мурахам. Не роздумуючи жодної секунди, я теж плигнув з квітки й помчав навздогін за Малиніним, вниз схилом гори.
З гори було добре видно, як величезний загін рудоголових почав заходити в тил чорним мурашкам. Треба було, хай би чого це коштувало, попередити про це НАШИХ. Замість того, щоб іти на з'єднання з чорними мурашками, Кость раптом шалено рвонув ліворуч і помчав один назустріч мирмикам, що наступали по всьому фронту.