Баришник дур-зіллям

Свавільна Доля прокляла,
Гаман пустий і Дружба зла:
Й в Пандори гірших бід нема,
Тож Альбіон я кинуть мав:
         Аж серце крає, так болить,
         Свій Край я мусив залишить
         Й простивсь зі Старим Світом вмить.
Та Небо знало: буде так,
Що ремства марні — знає всяк:
Так бевзі з Плімута плили
У Мері-Ленд на кораблі,
Але доплисти — жахний Біль,
Бо Море — Ляк і Страх поспіль;
Три місяці наш корабель,
Був в океані, мов орель.
І грізні Шквали, і Борвій
Вітрилам й Щоглам дали бій;
Від Бід втекли, й тим раді ми
На якор стали там, де Мис[110];
Й тоді — в Затоку скорш, агей
До Бухти[111], де Піскато-вей[112],
І щоб відкрить там Гамазей,
Я з Крамом зліз на берег сей:
         Туди ж внадилась Шайка їх.
         Сорочки й Шкотські[113] Плюндри в них,
         Та Шляп нема, Взуття й Панчіх.
Плантаторів Дур-зілля — тьма,
Як Маври чорні, та дарма:
Чи ж Бог створив чудний цей Збрід,
Й Фігури ці — теж Людський рід?
Де в грі Природи Супокій,
Що з глини ліпить Жарт такий?
Врешт думка здивувала вкрай:
Земля ця — Нод, біблійний край,
Обжита, Каїн як блудив,
Коли ще брата він забив;
Утік, як запізнав Біди,
Від Помсти лютої сюди.
В хатині ліг навзнак, як впав,
Дур-зіллям й Хутром торгував,
Був першим в ті Часи отут,
Відтоді в гавані цей Люд
Клянуть; хто вдома жить не зміг,
У ці Світи відтак прибіг;
Надіючись: це їх спасе,
Й Диявол Лихо кине все,
Трійчатка[114] дасть відстрочку вмить,
Щоб Пекло з Небом обдурить;
         Ще їх Манери покажу
         Й усе докладно опишу,
         Та про Гостинність сперш скажу:
Чужинцям краще б таки знати:
Дієту вбогу будуть мати.
І Глузду тут на Березі нема,
Й Розмов негусто, і Манер катма.
         Й я переплив на інший бік
         Ріки, бурхливий чий Потік
         Кордони Дикунів розсік;
В такий я винахід стрибнув,
Де дивним навіть Розмір був,
У Індіян звуть водний Екіпаж
Каное[115], й похвалить їх зваж.
З Тополі чи з Сосни, та все ж
Корито для Свині, авжеж.
В рибальський знатний Човен став
Сміливо я й пустився вплав;
Стояв я прямо й врозкаряч,
Як віз на той бік веслувач.
Там злізли цілі, ще коли
Фетіді Сол[116] впав до Колін.
Вовки[117] там хижі вили, страх,
Шукали здобич у кущах.
Відтак я впав в панічний Ляк,
Зжеруть й забудуть, як-не-як:
Закляк я в лісі й міркував,
Спостиглий ніччю, де стояв.
Й до Вух Крик жінчин долетів:
Гультяй, жени назад Бичків.
         Завмер, заслухавшись, аж вздрів
         Нарешті Стадо тих корів,
         Додому їх Юнак там вів,
І я зрадів, як тільки міг,
Й спитав, чи десь знайду Нічліг.
Селюк понурий буркнув вбік
Й спитав, від кого[118] це я втік.
Нахабних Слів сих не чекав,
Тож з піхов Меч я свій дістав
         Й поклявся, що не Утікач
         Й з Британії приїхав, бач,
         Такий-бо успіху Шукач.
На що він м'яко відповів:
Пробачте, Сер, не зрозумів
І без Манер заговорив;
Як милість ваша зволить, враз
В тім Домі радо стрінуть вас.
В курну ту Хату я входжав,
Й Плантатор-дід мене вітав:
«Хоч ви з Коледжу чи з Тюрми,
Знай раді вас вітати ми;
Як зволите тут Ніч пробуть,
Мій Син підкаже, як утнуть».
Оферту радо я прийняв
Й, щоб сісти, місця пошукав:
Мене всадив дід між своїх —
Незнаний Гість англійський їх.
Й дивився я, як кожен пив
З Барильця Сидр, що забродив,
Вечерю врешт дали на стіл,
Й я їв, поки не стало сил.
Гостина відбулась ошатно,
Питво і їжа безоплатно;
Плантаторські Столи завжди
Такі: усе їж, пий і йди.
Пон[119] з Молоком й Маш[120]

110

Ідеться про Віргінські миси, першу землю на узбережжі Віргінії та Мері-Ленду (прим. авт.).

111

«До Бухти» — означає заякоритися в Гавані (прим. авт.).

112

Затока Піскато-вей — звичне місце, де наші Кораблі ставали на Котву в Мері-Ленді (прим. авт.).

113

Плантатори зазвичай носять одяг із Синього Полотна (прим. авт.).

114

Англ. treeple-tree. Так раніше називали шибеницю.

115

Каное — це Індіянський човен, вирізаний зі стовбура Тополі (прим. авт.).

116

Фетіда — морська німфа в давньогрецькій міфології; Сол — бог сонця в давньоримській міфології.

117

У Мері-Ленді дуже багато Вовків (прим. авт.).

118

Плантатори вважають, що всі невідомі їм Особи втекли від своїх Хазяїв (прим. авт.).

119

Пон — це Хліб із Кукурудзи (прим. авт.).

120

Маш — своєрідний пудинг нашвидкуруч з води і кукурудзяного борошна (прим. авт.).