Баришник дур-зіллям

Хоч і Поганську Мамку ссе.
Хазяй дебелий після Страв
По Склянці Рому всім роздав;
Частунок гарний мав я тут,
Та врешт простивсь і рушив в путь;
Ще й Ґазда добрий припросив,
Щоб старший Син мене провів,
         Й надав ще Коней мені пан,
         Старий Чалий й Лоша-гривань,
         Чалий — його жони Джоан:
В Однохідь й Риссю йшли Човни,
До місця нас везли вони,
Що в Мері-Ленді славиться
Й Беттл-Таун називається.
         Бувалий роздивитись люд,
         Який Закон увів в облуд.
         Що в нім стояв тамтешній Суд.
Лиш тільки стали ми на шлях,
Що вів у Хащах й Мочарях;
Там дивних Індіян загін
За Оленем робив свій гін;
І жоден не опише Смертний
Їх дикий Вид і Вдяг химерний;
         Їх Шкіру розфарбовану,
         Їх косу в Сумку сховану,
         Пиху їх неприховану;
         Руді Стегна й голі Груди,
         Яким Каптан негідним буде
         І у Червень, і у Грудень;
Їх плечі мужні в всій красі
Для Вдів й Жінок, у Лої всі
Ведмедів різних, і цей Жир
Беріг Кінцівки в Праці й в Жар.
Так Пікт нагий бився в Бою
Чи голий ськав Любов свою;
З знанням, що добрий має Крам,
Не довіряв він Каптурам;
         Не мали Борода і Вид
         Від Ножиць й Бритв ніяких кривд,
         Й Волосся не чесав як слід.
Дивився грізно: Страх й подив,
Став ближче — й я Коню вшпорив;
Та Чалий ліпш од мене знав:
Причин для втечі я не мав;
І, судячи з його ходи,
Я мав до Привида піти,
Нешвидко битий йшов і прямо,
Ослиця мов та Валаама.
Гукнув Нехрист Kekicknitop[127];
А друг: Як справи, Томе, хлоп?
Тож виявився чемним Звір
Й Диявол ґречним, вір не вір;
Відважним був я, й Ром дістав,
І причаститись йому дав:
         Й своєю він, я припустив,
         (Й мій Провідник це роз'яснив)
         Просив, щоб Чорт[128] благословив.
За Намір вдячний йому був
І далі в Подорож гайнув,
І кожен з нас розмову вів.
Чи ж цей Нарід Господь створив,
Чи може певна сила Зла
Їх в темну днину привела,
І з його Адської Подоби
Їх Смаглий образ і Особа:
Відтак зайшли у Перерік,
Як заселивсь цей Материк.
Татари дикі, друг гадав,
Чи Хінці гнані, припускав,
         По Горах, вкритих Снігом, йшли,
         Струмки в Долинах перейшли
         Й до Півдня Мексики дійшли:
Повз природні Перепони
Й невторовані Райони,
Потоки люду в Струмки котились,
Які Золотом Пісків іскрились,
Й Пісарро[129] з Іберійських[130] Берегів
Внесли, аби в Тубільців взять Скарбів.
Цей юний Логік — то сміх один,
Бо, як Політик, міркував він;
Зусиль Батьків й їх Коштів не мав
Й Наук в Ріднім Кембриджі не взнав;
Де Юнь без різок вільна є
Й, щоб Церкві опертям будь, п'є;
Де без зусиль й за Срібний Грош[131]
Главу мав чистить й Лоно скорш,
Й Коледжу вірний й звичаям
Втішав себе б плотським Знанням;
Й хоч я юний Ум признав,
Вважав: він Правду не вгадав;
Ще й щоб вони для прожиття
Віддали б за М'ясо й Пиття,
Пройшов множінь пустель і днів
Караван Жон і Дітваків:
Чи, може, в них Секрет знав всяк
І їв, як хворе Порося?
Чи, як Ведмідь[132], дурив Живіт
Одним смоктанням Лап, та й квит?
Схотівши те спростувати,
Зачав я дискутувати,
Й сказав, що хоч Хінський хазяй
Приплисти й міг в Індіянський край,
Та правда в тім: не до снаги
Їм підкорить ці Береги;
Бо знать не знають про Човни,
Тож Океани не для них,
Й Колоній там не закладуть,
В Краях за Морем, де не ждуть;
Відтак старі Фінікійці[133]
Відкрили перші, сміливці,
Цей Берег Західний й відвік
Сюди вертались раз-два в Рік,
Везли Дівчат й Морський Припас,
Тих втішить, хто тут був весь час;
Аж поки Бурі й лють Вітрів
Прогнали їх від Берегів,
Втоп Корабель, й вони із ним,

127

Kekicknitop — індіянський вислів, що означає «як справи?» (прим. авт.).

128

Ці Індіяни поклоняються Дияволу і моляться йому, як ми молимося Всевишньому Богові. Тому припускають, що Америку заселили люди зі Скіфії або Татарії, що Межує з Китаєм, бо Татарійці та Американці мають схожі Манери, Зброю й Уряди. Інші люди вважають, що Китайці першими заселили Вест-Індію; уявляючи, що Китай та південна частина Америки суміжні. Інші вважають, що Фінікійці, які були дуже вправними Моряками, спочатку заснували Колонію на Островах Америки і забезпечили Людей, що залишились там жити, Жінками й усім іншим Необхідним; до тих пір, поки Смерть або Кораблетроща перших відкривачів, або якесь інше Нещастя, не призвели до втрати Відкриття, яке було куплено Небезпекою перших Авантюристів (прим. авт.).

129

Пісарро — Людина, яка завоювала Перу; людина найкривавішої Вдачі, низька, зрадлива, зажерлива і мстива (прим. авт.).

130

Іспанський Берег (прим. авт.).

131

У деяких Коледжах є дуже поганий Звичай, коли Студентам дають A Groat ad purgandas Rhenes, який зазвичай витрачається на Donor (прим. авт.). Англійський професор Грем Фостер пояснює це темне місце так: «Срібний Грош» (Grey Groat) означає щось малоцінне чи взагалі нецінне. Так Крістофер Марло використав цю фразу в «Мальтійському євреї» (1589): «I'll not leave him worth a grey groat». І в примітках роз'яснено, що це дрібна срібна монетка, яка дорівнювала 4 пенсам. Вочевидь, раніше коледжі давали студентам гроші, щоб вони могли «purge the Rhine» («прочистити Рейн»), тобто позбутися статевого потягу, сходивши до повій. Вочевидь, фраза Кука «to purge his Head and Cleanse his Reines» — це каламбур на «purge the Rhine». «Reins» у фразі, напевно, походить від лат. «rēnēs», що означає «нирки, лоно, крижі». Відомо, що в античні часи нирки вважались «лоном почуттів і пристрастей». «Groat», імовірно, згодом став просто синонімом слова «гроші», адже ціна на послуги повій була вищою за 4 пенси, зокрема в романі Барта наведено суму 2–3 гінеї як типові тодішні розцінки.

132

На Переконання деяких Навчених Авторів, ведмеді живляться тим, що смокчуть Лапи (прим. авт.).

133

Фінікійці були найкращими й найсміливішими Мореплавцями Античності й справді єдиними людьми в колишні часи, які насмілювалися виходити у Відкрите Море (прим. авт).