Баришник дур-зіллям

Й Світ знайдений став втраченим.
Наш Диспут довгий й вчений був,
Й розбіжностей ніхто не збув;
Й хоч кожен все своє сказав,
Та свою Думку не міняв.
Так Панотець, забувши клір,
Із Пастором заходить в спір;
Один: той нерозумний сам,
Хто вірить Відчуттям[134] й Очам;
Й поклявсь: за Бога він згорить,
Щоб Люд Творця міг сотворить;
А Другий з Вір таких сміявсь,
Що той лиш вчений Бевзь, поклявсь;
         І, як спустошили Запас
         Із Книг й Отців, не стали враз
         Мудріше чи певніш нараз.
Ледь Діалог скінчили ми,
Укмітив Місто я з людьми,
Плантаторів, що на землі
За здравіє пили й ревли:
Як й Провідник, я зліз з Коня,
Й його припнув до Древа я.
І крізь Юрму продерлись там,
Шукаючи, де б сісти нам:
Та зручне місце не знайшли
Й, як інші, всілись на землі,
Де просто Неба Пунш всяк пив,
Поки Окличник Суд звістив;
Зібравсь плантаторський Нарід
Й їх П'яна Милість, все як слід;
Окличник Тишу попросив,
Й враз Речник всяк заголосив:
Відповідач і Позивач —
Для буйних герців привід, бач:
Фальшиві фрази й маячня,
Заяви грубі та Брехня;
Й так вже Справу шматували,
Що аж Лапами махали.
Немов Запальністю в Бою
Скінчить хотіли Прю свою.
Суддя велебний, як на сміх,
Один з Колег писати[135]1 міг;
Й його образив Крючкодер,
Що саме нахабнів тепер.
Ще й Сусіда Деш знущався
І із Суду насміхався;
Й розтяв Колегію на дві,
На бік Сутяг й на бік Судді;
Присяжні, Речники й Клієнти
Всі бились, як земні Гіганти;
Але Шериф хитрющий ждав
Й на Вироки лиш чатував,
Й коли…
Перука й Капелюх спадав,
Їх Королеві[136] відбирав:
Тоді перерву Суд цей взяв
Й у Крові Битв галасував;
Й сказав я: слушно би було
Шукать собі й Другу Житло,
Тож ми в Заїзд пішли хутчіш,
Стояв неподалік навстіж;
Й такий там Безлад панував,
Немовби Світ уже вмирав;
Плантаторська Юрма п'яниць
Від Пуншу впала долілиць;
Хтось бивсь й скандалив, хтось палив
Свій Вдяг, бо штопать не хотів.
Й ті, хто часто напідпитку,
П'ють Сік міцний, і з того вжитку
Державні справи кляли ті,
А я по Сходах ввись летів;
Лишивши Друга розмовлять,
Про Боже і Мирське казать;
І лиш я трохи захмелів,
Враз від Компанії здимів,
Кутки й Кімнати глянув я,
Шукав так місце для спання;
Та в кожнім ліжку хтось вже спав,
Усюди п'яний Гість лежав:
Й знайшов, шукав все ж недарма,
Стару комору для Зерна,
Й зрадів я, що тепер посплю
Й кісток своїх не розгублю.
Без Бійок тихо я ждав снів,
Й до Ранку мирно прохропів;
Бадьорий вранці з Ліжка встав,
Аж глядь — Перуку хтось украв,
Панчохи, Капелюх, Взуття —
Одр Індіян, й ніц маю я;
Сердитий, втративши усе,
Поклявсь помститися за це
Тому, хто мене обманув
Й з Торговцем сю Забаву втнув.
Я, лютий, збіг вниз, як Заєць,
Що божеволіє в Марець;
Й даремно там шукав Вбрання,
Й сварив Господаря й Слуг я;
Бо хтось із Розумак схотів
Вчинити Шкоду[137] й все спалив;
         Й без Капелюха і Взуття
         Сюди сумний приплентавсь я,
         І що робить, не мав знаття:
Втім, роззирнувшись, Друга вздрів —
Лежав гол на однім з Столів;
Гнітючий вигляд мав тепер,
Здавалось, що він вкляк і вмер,
З заломом Ніс його в крові,
Либонь, бивсь він із візаві,
Я з'ясував, що він не спав,
Бо Друг мій схлипувати став;
Й я рік: Оронуко[138], вставай
Й з Бедламу й Пекла вмить тікай.
Враз Провідник схопивсь і сів
Й червоним Оком круг глядів;
Втомившись врешт стогнать й зітхать,
Він Чалого пішов шукать;
Старий-бо Чалий, хай й'му грець,
Тепер згубив свій Повідець;
Стояти цілу Ніч не звик
Прив'язаним до ясел й втік:
За ним й побіг мій Провідник,
Так Друг, як й Кінь, для мене зник:
І ця Досада, хоч значна,
Лиш викликала Сміх вона,
Аж поки певний Чемний пан
В Розмові натякнув, що стан
Із Чалим слід у простоті

134

Пастор стверджує, що в питанні Transubstantiation [Переісгочення] не слід покладатися на наші почуття й вірити їм, бо хоч Священний Хліб і має всі ознаки Хліба, втім, це Тіло Христове, і не Хліб, а Плоть і Кістки (прим. авт.).

135

В Окружному Суді Мері-Ленду мало хто з Мирових Суддів може писати чи читати (прим. авт.).

136

Ідеться про стародавній закон, за яким речі, які губили на території держави, конфіскувалися на користь монарха.

137

Такий Звичай у Плантаторів — спалювати на Багатті свої чи чужі Капелюх, Перуку, Черевики й Панчохи (прим. авт.).

138

Плантаторів зазвичай називають ім'ям Оронуко, бо вони вирощують Оронуко Тютюн (прим. авт.).