Девід Моррелл[155], докладно дослідивши передісторію виходу роману, пише, що Тімоті Селдес, редактор Барта в «Даблдей», вмовив редакційну раду прийняти роман, але видавництво зажадало, щоб письменник скоротив текст. Барт запитав, які саме сцени вони вважають зайвими, і керівництво, уважно прочитавши твір, визнало, що текст складено так ретельно й монолітно, що жодну частину з нього не можна прибрати, не нашкодивши цілому.
Джон Барт починав писати «Баришника дур-зіллям» як художній життєпис напівзабутого поета Ебенезера Кука, але в підсумку створив роман не про людину, а про епоху, а якщо брати загальніше — про американські характери, які, попри історичні реалії, лишаються майже незмінними. Про реального Ебенезера Кука, автора поеми «Баришник дур-зіллям» (1708) відомо мало, а те, що знаємо, взято переважно з його творчості, біографії Лоуренса Рота[156] та дослідження Едварда Коена[157]. Навіть достеменно не відомо, як його звали: Ebenezar чи Ebenezer, Cook чи Cooke. Він, імовірно, народився в Лондоні[158] 1665 або 1667 року. Можливо, вчився в англійському Кембриджі, бо у своїй поемі називає його «рідним» («Mother Cambridge»). Відомо, що 1694 року він як мешканець Сент-Мері-Сіті підписав петицію про перенесення столиці Меріленду в Аннаполіс. Припускають, що в Америці Кук був «баришником тютюну», а згодом, імовірно, став правником в окрузі Меріленд, який тоді був британською колонією. Пізніше повернувся до Лондона, але, зрештою, знову опинився в Америці, де після смерті батька (1711) успадкував його маєток у Молдені (Cooke's Point[159]), який вони із сестрою продали 1717 року. У 1720-1722 роках Кук працював заступником генерального скарбничого провінції за дорученням Генрі Лоу-молодшого, а від 1728 року офіційно займався юридичною практикою в окрузі Принс-Джорджес. Важливо, що деякі свої тексти починаючи з грудня 1728 року він підписував «поет-лауреат», але жодних документів, які підтверджували б цей титул, не знайдено.
Відомий Ебенезер Кук передовсім як автор вищезгаданої поеми, яку вважають першою американською сатирою, хоча він ще написав її продовження «Відроджене дур-зілля» [«Sot-Weed Redivivus»], видане 1730 року, незадовго до його смерті (1732). Продовження великої слави не здобуло, і про Кука довгий час згадували лише дослідники колоніальної мерілендської літератури, аж поки 1960 року уродженець цього штату Джон Барт не видав свій роман, назву якого запозичив у джентльмена Ебенезера Кука.
Цікаво, що Кук підготував «третю редакцію» поеми (досі загадкою лишається, чи була «друга редакція»), яку видав в Америці (Аннаполіс, 1731), зробив у ній понад 80 правок і повністю переписав останні тринадцять рядків, змінивши брутальне «Прокляття»[160] («Curse») першої версії на «Побажання» («Wish») мерілендському краю. Так, що фінал став такий:
Нині про поему написано доволі багато, але літературознавці досить по-різному трактують авторську ідею. Дослідник цього періоду Лео Лімей[161] слушно зауважує, що справжнім об'єктом сатири Кука було дурнувате переконання англійців, що Америка — то цілковито дикий край. Тобто твір варто розуміти як застереження, яке стало непотрібним, коли наприкінці життя автор став мешканцем Меріленду, саме тому він і змінив завершення поеми, а ще до опису Аннаполісу додав примітку: «Цей опис міста зроблений 20 років тому, і через це він не схожий на його нинішній стан».
155
Morrell D. John Barth: An Introduction. — Pennsylvania: Pennsylvania State University Press, 1976.
156
Wroth L. «The Maryland Muse» by Ebenezer Cooke // Proceedings of the American Antiquarian Society 44 (October 1934).
157
Cohen E. Ebenezer Cooke: The Sot-Weed Canon. — Athens: University of Georgia Press, 1975.
158
Однак через те, що про це не лишилося жодних відомостей, деякі дослідники (і Барт в романі) вважають, що він народився в Америці.
159
За 15 кілометрів від цього мису вгору по річці Чоптанк розташоване американське містечко Кембридж, де народився Джон Барт.
160
Цікаво, що в знайдених чернетках передмови до перевидання поеми (імовірної «другої редакції») Ебенезер Кук звіряється, що цього «Прокляття» він не писав і його додав видавець.
161
Lemay L. Men of Letters in Colonial Maryland. — Knoxville: University of Tennessee Press, 1972.