— Так не можна.
Галичанин хижо блиснув очима:
— Відійдіть, панотче, зараз моя черга, — і відразу повернувся до «італійця», — кажи, сволото…
Той напівсвідомо хитав головою. Бойчук щосили вдарив його рукояттю револьвера по скроні, швидко обмацав кишені, витягнув пістолет і підвівся:
— От що, панотче, треба тепер мені навідатися до пані Наталі, а ви спробуйте перечекати в лісі, і якщо за півгодини я не з’явлюся, чим скоріше тікайте з Австрії.
Отець Василь мовчки подивився, як галичанин вправно вставляє в барабан свого револьвера набій, перевіряє затвор трофейного пістолета, і тихо сказав:
— Я з вами.
Коридор, як завжди, був у напівтемряві. Панотець і Бойчук спустилися на третій поверх. Галичанин боявся, що там буде хтось з «італійців», але тільки на стільці біля кімнати Наталі одиноко куняв поліцейський. Отець Василь полегшено зітхнув. І пішов було вперед, але Бойчук притримав його за плече. Отець Василь не міг впізнати свого колись скептичного і трохи нервового супутника. Тепер від Бойчука випромінювала якась незрозуміла сила, надійна й небезпечна водночас.
Галичанин тихо пішов уперед, тримаючи за спиною руку з ножем.
Поліцейський підхопився, коли Бойчук був від нього на відстані п’яти кроків. Їх швидкі рухи панотець не зміг зрозуміти, але через долю секунди поліцейський вже лежав на підлозі з револьвером у руках, а галичанин схилився над ним, витираючи ніж. Отець Василь відчув, як його тіпає лихоманка. Він упізнав у поліцейському одного з «італійців», Бойчук пильно подивився на панотця і прошепотів запитально:
— Дати вам зброю, отче?
Двері були відчинені. Бойчук обережно зайшов до кімнати і прислухався. Йому почулося щось схоже на глухий спів, від якого крижані гусаки поповзли по хребту. Отець Василь запитально подивився на Бойчука.
— Уперед, — тихо скомандував той і прослизнув до порожньої вітальні.
Тепер спів, який лунав зі спальні, став гучнішим. Він притягував, вабив до всесильного зла, яке не ставило перед людиною вічних тортур вибору й обіцяло за дрібні послуги вічну насолоду й легкість існування. Зі спальні відблискувало мерехтливе світло.
Бойчук, тримаючи пістолети в обох руках, обережно зазирнув туди.
По краях спальні стояли троє «італійців». У руках у них блимали великі свічки, нахилені вогнем донизу. Посередині спальні, владно і зловісно, розчахнула кінцівки велика п’ятикутна зірка, викладена з червоних стрічок, на яких жовтіли незрозумілі надписи, на зірці мерехтіли похилені чорні свічки. Далі, біля самого ліжка, стояв пан Анжело, тримаючи велику книгу, яку він, розтягуючи нечасті голосні і приспівуючи, читав. Слова незнайомої мови нагадували крякання ворона. Зосереджене, напівбожевільне обличчя його було повернуте до ліжка.
Бойчук придивився і зблід — там, в одній нічній сорочці, лежала Наталя. Зап’ястя й литки були міцно прив’язані цупкими мотузками до стінок ліжка. Окрім того, три широких чорні паси притягували її за плечі, стегна й коліна до сітки. Очі закривала широка чорна пов’язка, а рот був забитий кляпом. Час від часу тіло її, немов пронизане ударами струму, випиналося, намагаючись звільнитися, а крізь кляп виривалися здавлені стогони болю й відчаю.
Бойчук зробив рішучий крок уперед і підніс зброю, Анжело озирнувся на нього і спокійно сказав:
— От ми вас і дочекалися!
Яскравий зблиск вдарив у вічі галичанина, він випустив зброю і впав.
Коли Бойчук прийшов до тями, руки його були скуті позаду наручниками, а двоє «італійців» стовбичили по боках. Отець Василь, який не здавався їм боєздатною одиницею, навіть не був скутий. Анжело, з помітним жалем, складав у великий саквояж якісь речі. Побачивши, що галичанин отямився, він підійшов до нього і щосили вдарив в обличчя:
— Грайся у війну з недолугою Дефензивою!
Бойчук виплюнув два зуби і, намагаючись зберігати презирливий тон, сказав:
— Твої каліки й до краківських тайняків не дотягують. Чуєш, Анжело, чи як тебе там!
Анжело зблід, потім підібрався і спокійно сів на стілець.
— Через десяток хвилин ми заберемося звідси; пані Наталя продовжить своє сходження до призначених їй сфер у більш ізольованому місці, а два ваших трупи переконають поліцію, що з цими вбивствами пов’язані українські фанатики. Ви програли, як завжди.