І я бачу, друзі мої, наші широкі степи, помережені каналами, я бачу хвилі багатоколосової, лисенківської пшениці, а ген-ген серед озимини їде на коні колгоспник — господар степу — і над колоссям видно тільки його голову. Я бачу розкішні сади, вони пишаються своїми кронами, а віти аж гнуться під важкими плодами. Баштанами трудно пройти, так рясніють кавуни та дині. На пасовиськах не "худоба", ні (це слово повинно вмерти, якщо воно від слова "худе"), а стада і табуни ситих коней, корів, овець. Гаї зеленіють і з них доноситься пташиний гомін. А понад усе ллється пісня трудівника степу. Вона ллється в нього з глибини серця. Він співає славу мудрому великому Сталіну.
Овець мільйонні табуни заповнять сите пасовисько... Так буде завтра! День весни розквітне там, і день той — близько! І Волга, і Аму-Дар’я оживлять степові простори. Товариш Сталін! Славлю я Кремлівські життєдайні зорі. І вас, хто сонцем з висоти шляхи освітлює держави, хто наказав Дніпру текти до берегів багатства й слави!
"Як радісно сьогодні на Вкраїні! Моя земля, моя щаслива, ти на крилах пісні, складеної нині, подякою до Сталіна лети! Лунай хвалою зодчому навіки. На радість нам накреслив Сталін путь. В яких1 вогнях заграють наші ріки, і степові простори розцвітуть!.."
Як радісно сьогодні на Вкраїні! Від краю до краю лунає вість про будівництво Каховського гідровузла. Біля легендарного міста в 1956 році запрацюють всі турбіни... Синім морем розіллється велика водойма... Гребля, шлюзи, насосні станції, нове місто дніпровських енергетиків зростуть в районі Каховки. Два великих канали понесуть води Дніпра в засушливі степи північного Криму і півдня України. Ціла система відвідних зрошувальних каналів, водойм, лісонасаджень, Мелітопольська ГЕС... Це далеко неповний перелік грандіозних робіт, які мають бути здійснені за шість років.
Ці велетенські плани накреслили партія, Сталін в інтересах народу...
Волею Парти, волею Сталіна край мій, мов казка, в садах розцвіте. О, Україно моя дніпрельстаніна, щастя моє золоте!
Ще й досі чути мені голос Поля Робсона, який із рупора в фойє співає пісню нашу "Широка страна моя родная".
Нехай ще більше у прихильників миру всіх країн зміцнюється віра в Москву, в Радянський Союз, як оплот миру у всьому світі!
Слава першому прапороносцю миру, вождю усіх трудящих світу, улюбленому нашому і рідному Йосифу Віссаріоновичу Сталіну!
Твердою і впевненою ходою ми йдемо назустріч нашому майбутньому. І в усіх наших подвигах, в усіх наших славних ділах перемога завжди буде за нами, бо нас веде партія, нас веде Сталін.
Ми радіємо, коли народжується на світ іде одна дитина у наших матерів. Діти й матері оточені великим піклуванням нашої держави. Ми ростимо творців життя, садоводів і будівників, і матері в усьому світі хочуть бачити такими своїх синів і дочок. Весь наш народ стоїть на сторожі миру. Воля Сталіна надихає нас. Великий геній людства рідний Сталін підносить над світом священний прапор миру. І тому з такою надією і вірою дивляться в його мудрі очі матері всієї землі, притискуючи до грудей своїх малих дітей. Сталін — запорука миру і щастя!
Сонце! Воно сяє на кожнім колосі в полі, до нього тягнеться все живе в саду. Сонце — джерело розквіту, зростання.
"Тим-то все найдорожче ми завжди із ним рівняєм, тому-то усі ми сонцем Сталіна називаєм", — устами одного із співців говорить народ про рідного вождя.
"Ще так не світило нам сонце на землі, — мабуть, воно в Сталіна побуло в Кремлі", — скільки натхненних, задушевних пісень складено про великого Сталіна! Бо Сталін — наше сонце, Сталін — наше щастя.