...Оглядаючись на пройдений мною шлях в мистецтві, я ясно бачу, якою прямою і широкою дорогою ведуть нас Комуністична партія, товариш Сталін...
Ми, радянські люди, з досвіду знаємо, що все, будь-коли намічене нашою партією, здійснюється вчасно, а частіше й достроково. У більшовиків слово ніколи не розходиться з ділом. Відповідаючи на піклування нашої партії, уряду, товариша Сталіна, ми, працівники українського мистецтва, дамо нові твори, які яскраво втілять образи радянських людей, славних будівників комуністичного Завтра.
Все своє серце, всю свою працю вкладаю я зараз у пісні, серед яких — Гуцульська дума про Сталіна" та "Пісня про Сталіна".
‘То не сонце з-за вершини сяє в небі нам тепер, — гей, то Сталін на всю Верховину червон прапор розпростер..."
Це буде мій скромний доробок, мій творчий рапорт XIX з’їздові ВКП(б) і XVIІ з’їздові КП(б)У.
Коли я вдивляюсь у наше радянське життя, у творчість радянських митців і в суть власних пісень, то я відчуваю, ідо все це є однією великою піснею. Це — "про Сталіна пісня, який вдохновляє народ на великі діла, — про Сталіна пісня, що серце співає: хвала тобі, Батьку, хвала!"
Літератори Радянської України безмежно вдячні більшовицькій партії і особисто товаришеві Сталіну за повсякчасну допомогу і увагу. Виявом такої уваги була допомога у викритті та розгромі проявів українського буржуазного націоналізму та безрідного космополітизму, виявом такої допомоги були виступи партійної преси з питань української літератури. Особливе значення для докорінної перебудови і рішучого поліпшення роботи письменницької організації на Україні мала і має стаття "Правды" від 2 липня 1951 р. "Проти ідеологічних перекручень в літературі". Цей виступ центрального органу партії з високою більшовицькою прямотою і принциповістю викрив націоналістичну суть порочного вірша В. Сосюри "Любіть Україну", вказав на причини, які дали йому можливість з’явитися і довго розгулювати по друкованих виданнях; виступ "Правды" вказав також і на те, що в письменницькому середовищі критика і самокритика ще не перебувають на належній висоті, що взаємозахвалювання і приятелізм є серйозною перешкодою дальшого розвитку літератури.
Після статті "Правды" і листопадового Пленуму ЦК КП(б)У, який обговорив стан і завдання ідеологічної роботи в республіці, письменники Радянської України, усвідомивши глибину припущених окремими письменниками зривів і помилок, а також недоліків у роботі всієї організації, посилили свою творчу активність. Про це свідчить той факт, що багато письменників працюють над творами про життя робітничого класу, про каховське будівництво, про самовідданий труд механізаторів колгоспного виробництва.
...Ідеологічна робота серед письменників спрямована на піднесення їх політичного рівня, на підвищення їх пильності до всіх проявів буржуазної ідеології.
Там за даллю, де шляхи в тумані, де горить напалму хижий лет, п’ять жінок у місті у Пхеньяні вишивали Сталіна портрет.
...Як за обрієм сходять зірниці й загасає вечір’я бліде, по широкій дзвінкій бруковиці десь Варшавою Сталін іде.
Праця товариша Сталіна "Економічні проблеми соціалізму в СРСР" являє собою найвищий етап у розвитку марксистсько-ленінської політичної економії. Вихід у світ цього твору є величезною подією в ідейному житті партії і радянського народу. Він має справді історичне значення. Сталінський твір зробить величезний вплив на розвиток передової радянської науки, допоможе нашим кадрам глибше пізнати закони суспільного розвитку, відіграє велику роль в ідейному озброєнні зарубіжних комуністичних і робітничих партій.
Керівною, спрямовуючою і організуючою силою в нашій державі є оспівана в піснях нового дня Комуністична партія на чолі з мудрим вождем Й. В. Сталіним.
"Славим партію велику, славим Сталіна в Кремлі", — співає народ.
Нові успіхи, нові завоювання викликають натхненний спів народу: "Слава ж, партіє, тобі і Сталіну слава, що Радянська Україна щасливою стала!"