...Коли вирішувалась доля України — жити їй чи загинути, — по снігових заметах степу донецького на чолі Червоної Армії йшов у сірій шинелі товариш Сталін. Тисячі людей слухали вогненне слово Вождя в окопах, в залитих водою шахтах, у зруйнованих цехах заводів, у спалених селах. І засвічувались перші червоні зірки над шахтами, осявалось небо відблисками гарячого металу. Під ударами Червоної Армії були зметені в Чорне море інтервенти та їх наймити — білогвардійці і націоналісти.
Під прапор геніального Леніна зібрав товариш Сталін український народ. Він вказав єдино правильний шлях, підніс народ на небувалу височінь, вселив у серця людей віру в свої сили, безстрашність і стійкість у боротьбі з внутрішніми і зовнішніми ворогами, розкрив грандіозну перспективу нового життя в комуністичному суспільстві.
...Великий біль у нашому серці.
Плаче мати-Україна. Але хай не радіють наші вороги. Ми ще тісніше згуртуємось навколо нашого Ленінсько-Сталінського Центрального Комітету, ми не пошкодуємо своїх сил, а якщо доведеться, віддамо своє життя, до останньої краплі крові, за велику справу Сталіна, за комунізм.
Важко, невимовно важко! Пішов від нас той, хто дав щасливе життя сотням мільйонів людей, — вождь, учитель, друг трудящих, великий корифей науки — рідний Йосйф Віссаріонович Сталін.
Всі розділи наук — суспільних і природничих — надихались і надихатимуться вченням, працями товариша Сталіна.
...Згуртуємось ж ще тісніше навколо сталінського Центрального Комітету Комуністичної партії і Радянського уряду. Віддамо всі свої сили і знання справі Леніна — Сталіна, справі побудови комунізму!
Батьку, прощай! Прощай, рідний і до останнього нашого подиху любимий батьку! Як багато чим ми тобі зобов’язані... Нас мільйони, і всі ми подумки прощаємося з тобою, поволі проходимо повз твою труну, прагнучи вкарбувати в пам’яті твої риси, низько вклоняємося і по синівськи цілуємо тебе, проводжаючи в останню путь...
Ти завжди будеш з нами і з тими, хто прийде в життя після нас. Ми чуємо твій голос і в ритмічному гулі турбін величезних гідроелектростанцій, і в шумі хвиль створених твоєю волею морів, і в розміреному кроці непереможної радянської піхоти, і в м’якому шелесті листя неосяжно розпростертих лісових смуг....
Ти назавжди і всюди з нами, рідний батьку. Прощай!
Минуть віки, і нові покоління з любов’ю повторюватимуть це безсмертне ім’я, і допоки житиме людський рід, воно буде освітлювати його шляхи своїм добрим і могутнім світлом!
...Справа Сталіна безсмертна.
Справа Сталіна переможе. Побудову комунізму буде переможно завершено. Весь народ каже: Клянемось тобі в цьому, рідний наш товариш Сталін!
Безсмертя Сталіна — це його велике значення, це безсмертя народу-творця, народу-будівничого, для якого нема ніяких нездоланних перепон в його боротьбі за комунізм, за людське щастя. Безсмертя Сталіна — у вихованих ним людях нового, ленінсько-сталінського типу, в людях сталевої волі, незламного характеру, чіткої цілеспрямованості, — в людях, для котрих нема нічого неможливого. Безсмертя Сталіна — в мудрості нашої великої партії, в монолітності її рядів.
И горько нам, и нет нигде предела, нет скорби человеческой конца, что умер он, — земля осиротела, народ лишился друга и отца.
Когда б могли вы встать, товариш, Сталий, за слезы вы не осудили б нас. Ведь мы от слез сердцами тверже стали. Мы й в беде не опустили глаз.
Загальновідомо, що товариш Сталін палко любив китайський народ і вважав, що сили китайської революції неймовірні. Щодо питань китайської революції він виявляв величезну мудрість...
Сьогодні ми втратили великого учителя і найщирішого друга — товариша Сталіна. Це велике горе. Неможливо висловити словами сум, викликаний цим горем.