...Велике вчення Маркса — Енгельса — Леніна — Сталіна наслідують, ним керуються у своїй практичній діяльності не тільки трудящі СРСР, а й багато народів світу.
Ленін і Сталін нам проклали путь — їх ідеї зорями цвітуть.
Леніна й Сталіна твори — це найясніші в світі зорі.
За Леніним, за Сталіним ішли, то й ворогів перемогли.
Сталін про жінок сказав, що велика вони сила, і в статут це записав.
Як по-сталінськи робить, у колгоспі добре жить.
Сталін учив народ не боятись перешкод.
Сталін сказав: війни не буде, якщо за мир усі трудящі люди.
II
ПОХМІЛЛЯ ПІСЛЯ ОЧМАНІННЯ
Сталін увів поняття "ворог народу". Цей термін одразу звільняв від необхідності всяких доказів ідейної неправоти людини чи людей, з котрими ти ведеш полеміку: він давав можливість всякого, хто в чомусь-то не згоден зі Сталіним, хто був тільки запідозрюваний у ворожих намірах, всякого, на кого просто був зведений наклеп, піддати найжорстокішим репресіям, з порушенням всяких норм революційної законності. Це поняття "ворог народу" по суті уже знімало, виключало можливість якої-небудь ідейної боротьби чи висловлення своєї думки з тих чи інших питань навіть практичного значення. Основним і, по суті справи, єдиним доказом вини робилось, всупереч всім нормам сучасної юридичної науки, "зізнання" самого звинувачуваного, причім це "зізнання", як показала потім перевірка, одержувалось шляхом фізичних заходів впливу на звинувачуваного.
...Сталін був людиною дуже забобонною, з хворобливою підозрілістю, в чому ми переконалися, працюючи разом з ним. Він міг подивитись на людину і сказати: "щось-то у вас сьогодні очі бігають", або: "чому ви сьогодні часто відвертаєтесь, не дивитесь прямо в очі". Хвороблива підозрілість привела його до огульної недовіри, в тому числі і в ставлені до видатних діячів партії, котрих він знав багато літ. Скрізь і всюди він бачив "ворогів", "дворушників", "шпигунів".
...Коли Сталін говорив, ідо такого-то треба арештувати, то належало приймати на віру, що це "ворог народу". А банда Берія, яка хазяїнувала в органах держбезпеки, геть з шкури вилазила, щоб довести винність арештованих осіб, правильність сфабрикованих ними матеріалів. А які докази пускались у хід? Зізнання арештованих. І слідчі добували ці "зізнання". А як можна одержати від людини зізнання в злочинах, яких вона ніколи не здійснювала? Тільки одним способом — приміненням фізичних методів впливу, шляхом катувань, позбавлення свідомості, позбавлення розуму, позбавлення людської гідності. Так добувались мнимі "зізнання".
...Товариші! Нам треба рішуче, раз і назавжди розвінчати культ особи, зробити належні висновки, як в ідейно-теоретичній, так і в практичній роботі М. С. Хрущов "Про культ особи і його наслідки" (З доповіді XX з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу 25 лютого 1956 року).
Розвиткові культу особи сприяли у величезній мірі деякі індивідуальні якості Й. В. Сталіна, на негативний характер яких вказував ще В. І. Ленін. Наприкінці 1922 року Ленін звернувся з листом до чергового з’їзду партії, в якому говорилось:
"Тов. Сталин, ставши генсеком, зосередив у своїх руках неосяжну, владу, і я не певен, чи зуміє він завжди досить обережно користуватися цією владою". В додатку до цього листа, написоному на початку січня 1923 року, В. І. Ленін знову повертається до питання про деякі нетерпимі для керівника особисти якості Сталіна. "Сталін надто грубий, — писав Ленін, — і ця вада, цілком терпима в в середовищі і у відносинах між нами, комуністами, стає нетерпимою на посаді генсека. Тому я пропоную товаришам обдумати спосіб переміщення Сталіна з цього місця і призначення на це місце іншу людину, яка в усіх інших відношеннях відрізняється від тов.Сталіна тільки однією перевагою, саме, більш терпима, більш лояльна, більш ввічлива і більш уважна до товаришів, менше капризності і т. д."